Історичні артефакти

Місто Мала Виска виникло в другій половині XVIII століття. Спочатку селище називалося Кудашевим – за прізвищем поміщиці Кудашевої, якій Катерина II подарувала 918 селян і понад 8 тисяч десятин землі. Нинішню назву місто отримало від річки Малої Висі, на берегах якої розташовано. За розповідями старожилів на місці нинішнього міста був хутір Никодима. Козак Никодим мав велику сім’ю. Жителі хутора займалися землеробством, мисливством, збирали мед диких бджіл. В річці було багато риби, в степах водились зграї дрохв і іншої дичини. Родючий чорнозем неозорого степу, хороший клімат приваблювали селян, і, незважаючи на набіги татар і турків, виникали поселення. Згодом хутір став шанцем Єлисаветградського пікінерського полку.
                        Зелена моя колиска,
                        Селище рідне моє
                        З гарною назвою Виска
                        Посеред степу встає.
                        Звідки береш ти соки
                        Щоб лан золотий колосивсь ?
                        Що ж у тобі високе
                        Вись моя, матінко Вись ?
                        В каторзі прадіди наші
                        Голови гордо несли,
                        За це їх поміщик Улашин
                        Під різки валив на ослін.
                        Звивайся, червона пташко,
                        Востаннє, щоб пан звеселивсь !
                        Встає, піднімається важко
                        Вись моя, матінко Вись...
                        (В.Бровченко. Вись// Бровченко В.
                        Найдорожче.- К.: Дніпро, 1981).





Мала Виска (колишнє Кудашівка) — місто, районний центр Кіровоградської обл. Розташоване на р. Мала Вись (басейн Південного Бугу), від якої і діста­ло свою назву (див. Мала Вись, Велика Вись). Мала Виска заснована у другій половині XVIII ст. як шанець Єлисаветградського пікінерського полку. НазваВиска утворена від Вись за допомогою демінутивного суф. -к(а). Колишня назва за приналежність поміщиці Кудашовій.





207 років від дня народження (м. Київ) Андрія Івановича Подолинського  (1806-1886), поета. Батько С. А. Подолинського. З 1827 рукувався   в  „Современнике”,  „Отечественных  записках”,  „Русском   инвалиде”,  „Библиотеке  для  всех”.  За  життя  вийшло  три  збірки   творів  (1837,  1860,  1885).  Його  називали  „останнім  поетом  із   пушкінської  плеяди”.  У  1849  обвінчався  в  Покровській  церкві Малої  Виски  з  місцевою  уродженкою  Марією  Кудашевою  – представницею відомої княжої родини. Їй у посаг дістався значний земельний наділ з палацом у  Малій  Висці.  Про  свою  зустріч  з  Подолинськими  в  Єлисаветграді  у  будинку поштмейстера Громеко розповідає А. Фет.









.   Днями на щорічному конгресі Європейської асоціації археологів Наталія Бурдо і Михайло Відейко розповіли про спільну знахідку українських і британських учених на Кіровоградщині. Новина вмить облетіла світові й вітчизняні медіа.
Насправді мова йшла про знайдене під час розкопок на території Новоархангельського району поблизу села Небелівка поселення трипільців, яке можна назвати мегаполісом у часи мідного віку. Знахідка хронологічно відноситься до 5500-2750 років до нашої ери. Вік шість тисяч років має і величезний древній храм, який археологи віднайшли на території цього поселення. Він схожий на культові споруди Близького Сходу того ж періоду. Вражає? Та ще більше приголомшать ті факти, які в ексклюзивному інтерв’ю «КП» розповів кіровоградський археолог Валентин Собчук. Він безпосередньо брав участь у розкопках, про які нині заговорила світова спільнота.

Єлисаветградський період життя, військової та дипломатичної діяльності Михайла Іларіоновича Кутузова

Дар'я Махайлівна Кутузова Зять Кутузова Микола Кудашев з Малої Виски Надія Дурова Михайло Кутузов - полковник Луганського полку Меморіальна дошка у фортеці Св. Єлисавети Санкт-Петербург. Казанський собор. Місце поховання Михайла Кутузова Лист Кутузова Шарою