Надзвичайно мальовничий куточок Карпат - смт. Усть-Чорна, яке розташоване серед гірських схилів, покритих лісом, при злитті річок 
Брустурянка і Мокрянка, створюючих річку Тересва. Туристи можуть відвідати досить особливі місця, зокрема Керничний заказник, 
костел св.Марії Магдалини (німецька кірха) також прогулятись стежкою двадцяти водоспадів і це ще далеко не повний перелік. 
Неподалік розташоване відоме в цих краях місце сили Гайсон Гавор, що перекладається як "відкриває верхні двері". 
Кажуть, якщо попросити те, чого хочете більше всього на світі, то це обов'язково збувається.
1815, 4 березня — у селі Яворник Руський біля Перемишля (нині Перемисль, Польща) народився Михайло Вербицький, священик УГКЦ, композитор та хоровий диригент, 
автор мелодії державного гімну “Ще не вмерла Україна”, віртуоз-гітарист. “Вербицький є найбільшим нашим, після Бортнянського, духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. — писав музикознавець та композитор Станіслав Людкевич. — Його твори “Іже херувими”, “Отче наш”, світські пісні “Дай, дівчино”, “Поклін”, “Де Дніпро наш”, “Заповіт” є перлинами хорової нашої музики. Його увертюри, у які вплітає народні пісенні і танкові мотиви... є першою талановитою спробою української симфонічної музики в Україні”
З десяти років, після смерті батька виховувався у перемишльського єпископа Івана Снігурського, який доводився хлопцеві далеким родичем. У Перемишлі Михайло Вербицький закінчить гімназію та музичну школу, що діяла при греко-католицькому храмі. Тоді ж він співатиме у кафедральному хорі. “Школа у Перемишлі стала консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері, – так опише ті роки у спогадах Михайло Вербицький, — виявилося, що існує в Європі крім трьох відмінних за характером категорій музики: німецької, французької, італійської, також четверта — українська». Він відчував
духовне покликання, тому закінчив духовну семінарію у Львові. 1950-го року його висвятили на священика. 1856-го він став парохом у селі Млини на Яворівщині, де й прослужив чотирнадцять років. Він жив скромно і часто переживав скрутні часи.
Михайло Вербицький двічі одружувався. Перша дружина померла коли їхньому синові Івану не було й року. До висвячення Вербицький обвінчався вдруге на доньці капітана цісарського війська Франциска та Анни Баронів. У подружжя Вербицьких народилося двоє дітей, але старша донечка Марія померла, не доживши до двох років. Уже у Завадові народився син Михайло. Але друга дружина також померла і отець Михайло сам виховував синів.
Наприкінці життя він також займався педагогічною діяльністю. Його учнями були отці-композитори Віктор Матюк та Порфирій Бажанський.
7 грудня 1870-го у віці 55 років Михайло Вербицький помер, похований у Млинах.
1870 рік. Євген Патон - український вчений-механік, інженер, який працював в області зварювання, моторобудування, будівельної механіки. Особливо прославився Патон конструюванням залізних мостів. Зокрема, в 1925 році на основі старого ланцюгового мосту створив новий міст. Патон заснував в Києві інститут електрозварювання та сформулював технологічні основи дугового зварювання. Під час війни зробив вагомий внесок в розробку нового танку "Т-34". Патон - автор та керівник проектів більше сотні зварювальних мостів. Серед них - цільнозварний міст через Дніпро, названий його ім'ям.
