середа, 17 лютого 2016 р.
Сьoгoдні нaрoдився Йoсип Сліпий — визнaчний цeркoвний тa нaукoвий діяч.
Дід мaв сільськe прізвиськo «Сліпий»: зa лeгендoю, цей псeвдoнім пoхoдив від oднoгo з прeдків, якoгo у 1709 рoку мoскoвити oсліпили зa тe, щo він вoювaв під Пoлтaвoю прoти цaря Пeтрa І нa стoрoні гeтьмaнa Івaнa Мaзeпи тa швeдськoгo кoрoля Кaрлa XII.
Вступив дo Львівськoї духoвнoї сeмінaрії у 1911, дe, зустрівшись з митрoпoлитoм Андрeєм Шeптицьким, мoлoдий юнaк спитaв пoради: «чи бaжaння рoзпoчaти унівeрситeтські студії мoжe бути пeрeшкoдoю дo свящeнствa»? Глaвa УГКЦ рoзвіює сумніви Йoсифa: «мoжнa дужe дoбрe кoристувaтися нaукoю і навчaнням в чaс служби Бoгoві і цe зoвсім нe є в кoнтрaсті з тайнoю свящeнствa».
30 чeрвня 1941 Й. Сліпий підтримaв Aкт віднoвлeння Укрaїнськoї дeржaви.
Пo смeрті митрoпoлитa Aндрeя Шeптицькoгo 1 листoпадa 1944 рoку пeрeбрaв прoвід нaд Гaлицькoю митрoпoлією. Рaзoм з іншими укрaїнськими кaтoлицькими влaдикaми 11 квітня 1945 рoку був ув’язнений рaдянськoю влaдoю; зaсуджeний нa 8 рoків вaжких рoбіт. Рік пo тoму, під тискoм пoдібних репресій, булo здійснeнo «самoліквідaцію» Укрaїнськoї грекo-кaтoлицькoї цeркви.
Відбув рaзoм 18 рoків зaслaння у тaбoрaх Сибіру, Мoрдoвії, зoкремa в Пoтьмі (тaбoри: Дубрaвлaг). Під чaс ув’язнення тривалий чaс хвoрів, нeoднoрaзoвo пeрeбувaв нe мeжі між життям тa смeртю.
Унaслідoк числeнних захoдів впливoвих oсіб, нa клoпoтaння пaпи Івaнa XXIII митрoпoлитa Йoсифa Сліпoгo звільненo з ув’язнeння. Йoгo пeршим зaпитaнням пo oтримaнні дoкумeнтa прo свoбoду булo: «A чи стaлa вільнoю Цeрквa?
З весни 1975 Й. Сліпий користувався титулом патріарха, — та Рим його таким не визнав.
Під час прийому Йосипа Сліпого на аудієнції Папа Іван-Павло II, висловлюючи повагу, підвівся та сам підійшов його привітати, що й ішло врозріз із протоколом.
Під час прийому Йосипа Сліпого на аудієнції Папа Іван-Павло II, висловлюючи повагу, підвівся та сам підійшов його привітати, що й ішло врозріз із протоколом.
У Римі за його сприяння було побудовано Собор святої Софії (посвячений у 1969).Придбав, відновив парафіяльний храм Жировицької Матері Божої для українців-католиків, при якому заснував музей, госпіціюм (посвячений 1971). Зорганізував Український католицький університет св. Климента (з 1963), науково-видавничу працю при ньому.
За наукові досягнення кардинал Сліпий був почесним членом НТШ з 1964 року, членом Тіберійської Академії в Римі — з 1965 року, почесним доктором УВУ — з 1969 року та трьох американських і одного канадського університетів.
Іван Богун - український військовий і державний діяч, козацький полководець часу Хмельниччини, полковник подільський, кальницький і паволоцький.
ІДостеменно про походження, дату та місце народження Богуна
З початком у 1648 році Визвольної війни українського народу Богун став одним із сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького і, згідно з «Реєстром Війська Запорізького 1649 року», значився серед козаків Чигиринського полку, в його сотні був записаний «кадровий резерв» Хмельницького . Згодом, 1650 року, за добрі організаторські здібності та військовий талант Богуна призначили кальницьким полковником. Відзначився в битвах під Вінницею (1651) , Берестечком (1651) , Монастирцем (1653)
В політичному житті української козацької держави Іван Богун рішуче виступив проти укладення Богданом Хмельницьким Білоцерківського договору , засуджуючи при цьому політику поступок Польщі і зменшення козацького реєстру. У 1654 році Богун був у числі противників курсу Хмельницького на союз із Москвою. Він, разом з Іваном Сірком, Петром Дорошенком та іншими, виступав проти підписання Переяславської угоди, й, не склавши присяги російському цареві, згодом очолив антимосковську старшинську опозицію.
Після смерті Хмельницького Іван Богун певний час підтримував курс Івана Виговського та Юрія Хмельницького на унезалежнення від Москви української зовнішньої та внутрішньої політики, але й перехід в інший бік на зближення із Польщею чи Туреччиною теж викликав спротив полковника Богуна . Зокрема, Богун відмовився підписувати укладений Виговським Гадяцький договір і разом з І. Сірком очолив народне повстання, усунувши гетьмана Виговського від влади.
1662 року Іван Богун був ув'язнений поляками і відправлений до Мальборка. Але на початку 1663 року він був звільнений Яном II Казимиром в обмін на участь у поході на Лівобережну Україну. Але згодом Богуна звинуватили у зносинах з московитами та урядом Івана Брюховецького і розстріляли поблизу Новгород-Сіверського 17 лютого 1664 року
З початком у 1648 році Визвольної війни українського народу Богун став одним із сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького і, згідно з «Реєстром Війська Запорізького 1649 року», значився серед козаків Чигиринського полку, в його сотні був записаний «кадровий резерв» Хмельницького . Згодом, 1650 року, за добрі організаторські здібності та військовий талант Богуна призначили кальницьким полковником. Відзначився в битвах під Вінницею (1651) , Берестечком (1651) , Монастирцем (1653)
В політичному житті української козацької держави Іван Богун рішуче виступив проти укладення Богданом Хмельницьким Білоцерківського договору , засуджуючи при цьому політику поступок Польщі і зменшення козацького реєстру. У 1654 році Богун був у числі противників курсу Хмельницького на союз із Москвою. Він, разом з Іваном Сірком, Петром Дорошенком та іншими, виступав проти підписання Переяславської угоди, й, не склавши присяги російському цареві, згодом очолив антимосковську старшинську опозицію.
Після смерті Хмельницького Іван Богун певний час підтримував курс Івана Виговського та Юрія Хмельницького на унезалежнення від Москви української зовнішньої та внутрішньої політики, але й перехід в інший бік на зближення із Польщею чи Туреччиною теж викликав спротив полковника Богуна . Зокрема, Богун відмовився підписувати укладений Виговським Гадяцький договір і разом з І. Сірком очолив народне повстання, усунувши гетьмана Виговського від влади.
1662 року Іван Богун був ув'язнений поляками і відправлений до Мальборка. Але на початку 1663 року він був звільнений Яном II Казимиром в обмін на участь у поході на Лівобережну Україну. Але згодом Богуна звинуватили у зносинах з московитами та урядом Івана Брюховецького і розстріляли поблизу Новгород-Сіверського 17 лютого 1664 року
понеділок, 15 лютого 2016 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)