З початком у 1648 році Визвольної війни українського народу Богун став одним із сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького і, згідно з «Реєстром Війська Запорізького 1649 року», значився серед козаків Чигиринського полку, в його сотні був записаний «кадровий резерв» Хмельницького . Згодом, 1650 року, за добрі організаторські здібності та військовий талант Богуна призначили кальницьким полковником. Відзначився в битвах під Вінницею (1651) , Берестечком (1651) , Монастирцем (1653)
В політичному житті української козацької держави Іван Богун рішуче виступив проти укладення Богданом Хмельницьким Білоцерківського договору , засуджуючи при цьому політику поступок Польщі і зменшення козацького реєстру. У 1654 році Богун був у числі противників курсу Хмельницького на союз із Москвою. Він, разом з Іваном Сірком, Петром Дорошенком та іншими, виступав проти підписання Переяславської угоди, й, не склавши присяги російському цареві, згодом очолив антимосковську старшинську опозицію.
Після смерті Хмельницького Іван Богун певний час підтримував курс Івана Виговського та Юрія Хмельницького на унезалежнення від Москви української зовнішньої та внутрішньої політики, але й перехід в інший бік на зближення із Польщею чи Туреччиною теж викликав спротив полковника Богуна . Зокрема, Богун відмовився підписувати укладений Виговським Гадяцький договір і разом з І. Сірком очолив народне повстання, усунувши гетьмана Виговського від влади.
1662 року Іван Богун був ув'язнений поляками і відправлений до Мальборка. Але на початку 1663 року він був звільнений Яном II Казимиром в обмін на участь у поході на Лівобережну Україну. Але згодом Богуна звинуватили у зносинах з московитами та урядом Івана Брюховецького і розстріляли поблизу Новгород-Сіверського 17 лютого 1664 року
Немає коментарів:
Дописати коментар