Бог вберігав щоб нашу Україну, А Небеса щоб волю й славу їй дали!

Червоні маки знову цвітом
Буяють на моїй землі…
Чомусь, як і в далекі дні –
В них багряніє кров синів…

Невже судилось нашій Україні
Навіки вбратись в маків цвіт?
Невже це маки наробили лиха,
Що розстелились в килими?

Червоні маки нагадали знову
Дідівську долю,кров що пролили
За Україну за її славу й волю,
Гинули в тюрмах, хоч війну пройшли.

Ще в 50-тім у совєтських тюрмах
Садисти сталінські в туртури затягли
Тих молодих «дідусів» з України,
Що не в полях, по серед маків полягли…

Та їхня кров, пролита там степами,
Кров українська, наче маків цвіт,
В землі й сусідській багряніє –
Нагадує про смерть на цілий світ.

Я нині хочу щоб не було крові
Щоб тільки маки знов багряно розцвіли,
Бог вберігав щоб нашу Україну,
А Небеса щоб волю й славу їй дали!