неділя, 1 лютого 2015 р.

...стиль “бринковяну”...

фото: horoshiyblog.livejournal.com
Чернівці – одне із найкрасивіших міст Європи – місто контрастів. Споконвіків на цих землях уживалися різні народи і національності. Українці, румуни, євреї, молдавани, навіть німці. Тому тут така різнобарвні культура, мова, архітектура.
Місто буквально переповнене унікальними архітектурними пам’ятками. Багате на різноманітні храми: католицькі костели, залишки лютеранської кірхи та великої синагоги – Тампля, і вірменський собор, і багато-багато церков – дерев’яних, барочних, сучасних. Та з-поміж усіх своєю неординарністю вирізняється Миколаївський кафедральний собор.
«Кручені» куполи Миколаївської церкви створюють враження, ніби будівля гойдається і от-от упаде, або стоїть на нерівному місці. Насправді це не жарт і не помилка. Це спеціальний архітектурний прийом, майстерно виконаний будівельниками, попередньо закладений у проекті Владимира Залозецького. Церква ніби справді «живе» і «дихає». Цікаво, що будучи спорудженою ще у 1821 церква була виконана у стилі ампір. 
Звідки ж взялась ця чудернацька закрученість? Румунська легенда розповідає про чорного князя Негру Воде, за наказом якого мали збудувати найкрасивіший у світі монастир. Майстри старалися, працюючи під страхом бути замурованими живцем, якщо не догодять замовнику. Та що б не збудували чоловіки, все було не те і підлягало руйнуванню. Найбільше журився через це головний майстер – Маноле. Якось увісні небесний голос сказав йому, що аби створити шедевр на догоду Чорному князю, потрібно замурувати у стінах жінку, яка першою прийде сюди вранці.
Прокинувшись, Маноле побачив свою дружину, яка принесла їжу для будівельників. З важким серцем приступив він до роботи. Немов жартома майстри почали класти перед Анною кладку. В результаті рідну дружину Маноле повністю замурували у стіні. Ще досі дочувається там жіночий плач і звук стін, що чим раз дужче зтискають невинне тіло. Негру Воде залишився задоволеним, та не повністю. Чи зможете ви збудувати храм, красивіший за мій? – Запитав він чоловіків, які сиділи на риштуванні на даху монастиря. – Зможемо! – Гукнули ті. Одним рухом зруйнував він риштування і майстри попадали вниз. Біль і страждання усіх загиблих людей навіки відбились в архітектурі румунського храму.

Немає коментарів:

Дописати коментар