...моя Україна..

"Українські фіорди" — так називають мілководні, глибоко занурені в суходіл морські затоки-лимани. Частину з них від моря відділяють піщані коси-пересипи.

Цього сезону, коли Крим для багатьох туристів став недоступним, варто придивитися саме до таких місць відпочинку.

В усіх лиманах можна купатись, але вода в них різна за солоністю (від напівпрісної у верхів’ї лиманів до майже ропи в Сиваші та в деяких мілководних затоках). 

Сасик (Одеська область)

Сасик.

Першим справжнім лиманом є Сасик, що водночас є найбільшим озером України (загальна площа 215 км кв).

На щастя, через брак коштів та розпад СРСР чиновники встигли реалізувати лише першу частину проекту – з’єднати Дунай та озеро Сасик. У результаті унікальний морський лиман перетворився на напівпрісне «гниле» озеро, не придатне ні для морських видів, ані для прісноводних.

Утім 15-кілометрова коса, що відділяє Сасик від моря, – непогане місце для відпочинку з наметом.

Система озер Шагани-Алібей-Бурнас (Одеська область)

Педікани.

Озера переходять одне в одне і входять до складу національного парку «Тузлівські лимани». Сьогодні це найбільш збережені та незаймані озера в Україні.

Тут завжди можна зустріти багато навколоводних та водоплавних птахів, серед яких пелікани. Після виходу на екрани фільму Еміра Кустуріци «Пелікан», охочих побачити цих велетнів у природі стало значно більше, ніж будь-коли раніше.

Незважаючи на те, як коса виглядає на карті, затишних місць для намету тут можна знайти вдосталь. Береги моря завжди піщані, з нормальним заходом у воду. А береги лиманів здебільшого багнисті.

Лимани Сухий, Аджалакський, Хаджибей і Куяльник (Одеська область)

"Очеретяний" трамвай.

Іще одні лимани розташовані зовсім поряд з Одеською агломерацією. Ці чудові природні гавані сьогодні перетворено на порти «Іллічівськ» і «Південний».

Хаджибей і Куяльник містяться відразу на околиці міста і добре відомі кожному одеситові.

Мешканці міста тут відпочивають, ловлять рибу й оздоровлюються — ще від царських часів на Куяльнику працює відомий однойменний санаторій. А на Хаджибей прокладено навіть спеціальну гілку трамваю, що йде вузькою дамбою-насипом серед очерету і дуже популярна серед туристів.

Як жартують місцеві мешканці, тільки в Одесі могли побудувати трамвай посеред болота.

Козацьке кладовище в селі Усатове.

Відомий шанувальникам пісні одеський район Пересип – це і є широка коса, що відділяє лимани від моря. Колись одеська знать виїздила сюди полювати на вальдшнепів, зайців. А нині це великий промисловий район.

Тилігульський і Березанський лимани (Одеська і Миколаївська області)

Тилігульський лиман — це улюблене місце одеських парапланеристів.

На березі лиману в селі Петрівка міститься цікава пам'ятка архітектури – Садиба Курисів або Петрівський замок. Споруда нагадує середньовічний замок, але в його декорі можна знайти і мавританський стиль – башти формою нагадують мінарети.

Річка Березанка формує Березанський лиман. Неподалік від берега в морі є острів Березань – відоме поселення ще давньогрецьких часів, «мекка» для археологів.

На пагорбі посеред острова розташована фортеця, побудована в 19-му столітті для випробувань далекобійної морської артилерії. На острів можна потрапити з морською екскурсією з Очакова.

Кінбурнська коса (Миколаївська область)

Найбільша з кіс – Кінбурнська, що відділяє Дніпро-Бузький лиман від Ягорлицької затоки Чорного моря. Її ширина – 8-10 км, довжина – понад 40 км.

На південному узбережі багато солоних мілководних озер, аналогів яких немає у Європі. Посередині збереглися руїни турецької фортеці Кінбурн.

Одна з особливостей природного оточення Кінбурнського півострова — невеличкі дубово-березові, осикові й вільхові гаї, розкидані по низинах серед піщаних просторів півострова. Це рештки знаменитої Гілеї — країни лісів у пониззі Дніпра, що, за описами старогрецького історика Геродота, існувала тут у V столітті до нашої ери.

Від геродотівської Гілеї залишився тільки Волижин ліс, що на Кінбурні, де природа ще збереглась у первозданному вигляді.

На Кінбурнській косі є кілька баз відпочинку.

Острів Джарилгач (Херсонська область)

Острів Джарилгач водночас є морською косою, тільки видовженої форми.

На ньому багато солоних озер. А в морі навколо острова зазвичай можна побачити дельфінів.

За однією з версій, саме тут, а також на косі Тендра, давні греки проводили щорічні спортивні змагання «Ахилів біг».

Сьогодні весь острів – національний природний парк «Джарилгач». Адміністрація парку організовує екскурсії до острова та відпочинок.

Сиваш та Арабатська стрілка (Херсонська область)

Сиваш.

Сиваш (або Гниле озеро) – затока Азовського моря, поєднана з ним двома протоками в районі міста Генічеськ. Це унікальний природний об’єкт, немає аналогів у світі, хіба що затока Кара-Богаз-Го в Туркменії.

У воді Сивашу – десятки різних мінералів, тому сиваську ропу почали використовувати як сировину для хімічного заводу. Західну частину озера площею десятки тисяч гектарів віддамбували від решти Сивашу і перетворили на полігон, поділивши на десятки різнокольорових (залежно від хімічних елементів) озер. Тому і зараз кожне озеро Сивашу має свій колір із космосу.

«Але збережена частина Сивашу – це чи не єдине місце в Україні, де протягом кількох днів мандрів ви можете не побачити жодної людини», - попереджає Петро.

Поїздка на Сиваш – лише для підготовлених туристів. На берегах немає ні води, ні дерев, які б могли врятувати від безжальної спеки. А сильні підступні шторми можуть легко перевернути човен.

Посередині Сивашу проходить колись непомітна межа між Кримом і Херсонщиною. Сьогодні ця територія перетворилася на зону військової нестабільності, а з кримського боку встановлено «державний» кордон.

Арабатська стрілка.

Відділяє Сиваш від Азовського моря, напевно, найвідоміша з кіс – Арабатська стрілка завдовжки понад 100 км. Північний край коси забудований базами відпочинку, а далі тягнуться десятки кілометрів дикого безлюдного степу від моря до Сивашу. До останніх подій це було улюблене місце велосипедистів.

Саме на Арабатці, біля Приозерного, можна побачити легендарні соляні промисли. Колись давно сіль добували здебільшого випарюванням, і сюди битими шляхами тисячі волів тягнули вози із чумаками.

Бірючий острів (Херсонська область)

Перша з великих кіс в Азовському морі – Кирилівська, що переходить у Бірючий острів. Іще в середині 19-го століття це був справжній острів, а тепер — просто продовження Федотової коси.

Раніше тут були рибальські поселення, але у 20-му столітті острів зробили заповідною територією і акліматизували. Тут можна побачити сотні благородних оленів, ланей і куланів.

«На жаль, хоча острів формально входить до Азово-Сиваського національного природного парку, відвідати його, окрім у рамках організованої екскурсії, складно», – каже Петро.

Молочний лиман (Запорізька область)

Молочний лиман.

Трохи на схід від Бірючого острова розміщений Молочний лиман, що глибоко вдається в узбережжя Азовського моря.

Його утворено річкою Молочною, яку, як і сотні інших річок, «вбили» меліорацією. Тому нині до лиману доходить лише незначна частина води, що призвело до його обміління та замулення протоки, яка з’єднує лиман із морем.