Як УНР вводила єврочас

"Україна розриває рішуче старі примусові зв'язки з Московщиною, зв'язується тісніше з західною Європою, водночас приймаючи і спільний час, вагу і міру, тому що різниці дуже ускладнюють зносини, торгівлю та подорожі..."У 1918 році Україна узгодила свій час із середньо-європейським.

В Російській імперії користувалися місцевим сонячним часом. У ХІХ ст. це ще не вносило якогось великого дискомфорту у життя, адже мобільність населення була невисокою, а зв'язок тільки зароджувався.

Незручності відчувалися хіба що на залізниці. Через це на ній було запроваджено Петроградський час, який був місцевим сонячним часом для одного із петроградських вокзалів. При цьому різниця у часі із європейськими сусідами Росії становила 1 годину і 8 хвилин.Перетинаючи кордон між Австро-Угорщиною та Російською імперією, пасажири мали можливість подорожувати у часі. Адже коли у Львові була 12 година дня, на Київському вокзалі годинники показували 10 годину 52 хвилини. Додавалася і різниця у 14 днів між старим і новим стилем календаря.

Однак, поступово ставало очевидним, що така ситуація є ненормальною. Тимчасовий уряд, що прийшов до влади в Росії у березні 1917 р., спромігся лише на переведення годинника на 1 годину вперед з метою економії енергоресурсів.

Життя йшло вперед. У листопаді 1917 р. проголошено Українську Народну Республіку. Згодом підписано Берестейський мирний договір між УНР та Центральними державами (Німеччиною, Автро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною)За розв'язання календарно-годинникової плутанини взявся тодішній український парламент - Центральна Рада. 12 лютого 1918 р. було ухвалено "Закон про заведення на Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середнє-европейський час"Згідно з цим законом по всій території Української Народної Республіки стрілки годинників переводилися на 1 годину і 8 хвилин назад, а 16 лютого рахувалося 1 березням.

Відтоді Україна стала жити в одному часовому поясі із Берліном та Віднем. Росія узгодила свій годинник із Європою із різницею в 1 годину лише у 1919 р.

Відзначимо, що політичний підтекст такого рішення тоді не приховувався.Газета "Вістник Ради народніх міністрів Української Народньої Республіки" - тогочасний відповідник нинішнього "Урядового кур'єра" - прямим текстом писала:

"Україна розриває рішуче старі примусові зв'язки з Московщиною, відмежовується від напастників, що силоміць хотіли її держати в руці своїй, зв'язується тійсніше з західньою Європою, а з тим мусить прийняти і спільний рахунок часу, вагу і міру, тому що ріжниці в сих рахунках і мірах дуже утрудняють зносини, торговлю, подорожі".