О. Дзіндзяк.День поезії.

Мій Боже, зглянься на країну

Надворі ніч… Вже скоро північ.
А зранку… Що чекає зранку нас?
Чи буде мир і спокій у країні,
Чи той москаль вже справді хоче задушити нас?
Навіщо, Боже, дав таких сусідів?
Чим завинила Україна, Ти скажи?
Ми тільки хочемо спокою й миру,
Щоб діти і онуки у добрі жили.
Щоби при владі не бандити були,
Щоби корупція згнила повік,
Щоб добре вчились, гідно працювали
І зарплатню отримували так, як слід.
За те, щоб мати була дома,
Щоб батько заробляв не там, а тут,
Щоб гордо ми вітались «Слава Україні!»
І вічно пам’ятали про Героїв Крут.
За те на смерть пішла Небесна Сотня,
Та юнь, той цвіт, Герої наші назавжди.
А та потвора хоче все зламати
І брудним чоботом кордон наш перейти?!
Мій Боже, зглянься на країну,
Ти Україну захисти. Не хочемо ми воювати,
А хочем спокою і миру назавжди.
Ми до молитви разом станем,
На руку вервичку візьмем.
Молитву щиро, величаво
До Тебе, Господи, пошлем.
Дай розуму тим можновладцям,
Дай сили розсудити все.
О, Матінко, тебе благаєм,
Народ вкраїнський під покров візьми.