Прихований шлях....

Розповідають, що ця історія трапилась на початку ХХ століття. Тоді колія, що вестиме із Оржева (сусіднє село) до Клевані була лише у планах. Спроектувати залізну дорогу у цій місцині було не так просто: потрібно було зносити багато будинків, розширювати роз’їзд. Несподівана ідея прийшла в голову молодому польському інженеру. Він запропонував прокласти залізне полотно навпростець – через ліс. Замовники проекту тоді не здогадувались, що для інженера це був просто найкоротший прямий шлях до коханої дівчини…

Вона жила у Клевані і ходила у православну церкву. Та на свою біду закохалась у польського католика (того самого інженера), чим не на жарт обурила батьків. Вони були категорично проти зустрічей пари.

Хлопець жив у Оржеві і приїжджав на таємні зустрічі з коханою на велосипеді. Коли ж сама доля підкинула шанс створити пряму дорогу між двома селами, він відчайдушно взявся за роботу.

Колія вийшла рівнесенька та пряма і виглядала вона неначе зелений тунель серед лісу. Щоб спілкуватись на відстані, закохані вивчили азбуку Морзе і вечорами з допомогою ліхтарів таємно посилали одне одному повідомлення, які світились зашифрованими зізнаннями. З допомогою біноклів в прямісінькому лісовому тунелі було чудово видно світлові знаки аж за три кілометри від парубка до дівчини. Його – від Оржева, а її – від Клевані. Отак вони і спілкувались, забуваючи про заборони батьків і не думаючи про те, що скажуть люди.

Та згодом життя розлучила їх, проклавши його дорогу назад у Польщу, а її – до серця іншого. Кажуть, кожен прожив щасливе життя, та до кінця пам’ятав романтичну історію своєї юності.

Прозаїчна версія…

Насправді ж залізницю від сторонніх очей інженери сховали навмисне. Колись у довколишніх селах були військові бази, через що й вдалися до прийому маскування, засадивши дорогу лісом. Минав час, військові бази відійшли на другий план. Люди припинили обрізати дерева довкола колії, дозволивши природі самій господарювати у лісових володіннях. Рік за роком вона окутувала дорогу гіллям, доки не утворилась справжня жива печера неймовірної краси.

Це диво природи простягається на відрізку залізничної колії, яка веде від селища Клевань до селища Оржів, приблизно на 4 кілометри. Дерева й далі росли б, сплітаючи гілля щораз тісніше, якби їх не будив поїзд, який мчить по рейсах у напрямку місцевого заводу.

Чим ще цікава Клевань?

Та й саме містечко Клевань дуже красиве. Воно здивує вас своєю старовинною архітектурою. Зокрема, ранньобароковий Благовіщенський костел збудований ще Єжи Чарторийським. У центрі побачите уніатську церкву Різдва 1777 року із старою дзвіницею. Та найвизначнішою архітектурною пам’яткою є Клеванський замок. Його пов`язують з іменем князья Федора Чорторийського, луцького старости. У 1495 році він відбудував існуючу раніше фортецю, оточивши її міцними кам’яними стінами. Укріплення на високому березі річки Стубла дійшли до нас вже як руїни. Вони видніють здалеку двома кам’яними вежами «Пунтоне» та величним віадуком. Красиво, але якось трагічно. Бо давня історія вже надто сильно припорошена пилом забуття та байдужості.