Українська вишивка бере свій початок з епохи пізнього неоліту - початку бронзового століття, від племен трипільської культури. Елементи орнаментів, що використовувалися трипільцями, сарматами та скіфами зустрічаються навіть на сучасній національній вишивці. Серед найдавніших знахідок образотворчого мистецтва - речі, датовані VI століттям, знайдені в Черкаській області біля села Мартинівка. Серед речей статуетки стародавніх жителів - чоловіки одягнені в довгі широкі сорочки з візерунчастою вишивкою на рівні грудей. Такий ж одяг якісь 100 років тому носило українське селянство. Серед інших знахідок - платівки із зображенням воїнів(подібні були знайдені на Балканах, і вважається, що їх туди завезли слов'яни з Подніпров'я). Вони настільки точні, що на одязі солдата можна розглянути найдрібніші деталі, аж до вишитих вставок.
Згідно з безліччю свідоцтв мандрівників, слов'яни Київської Русі носили вишитий одяг і після Х століття (один з яскравих прикладів - Іпатіївський літопис 1252, в якому стверджується, що князь Данило Галицький під час однієї з високих зустрічей був одягнений у обшитий мережками кожух). Мало того, вишивка вважалася однією з найбільш шанованих професій: сестра Володимира Мономаха організувала в Андріївському монастирі Києва спеціальну школу. Молоді дівчата навчалися в ній шиттю сріблом і золотом. Цікаво, що, незважаючи на вплив з боку інших народів на культуру стародавньої Русі, вишивка залишилася практично недоторканою - творчий потенціал народу і повага до традицій були настільки сильні, що створили свій унікальний стиль. Багато які з давніх традицій вишивки дійшли до наших днів - деякі трохи змінилися (малюнок минулого був більш суворий - гострі і прямі кути зустрічалися частіше), інші - удосконалилися, але залишилися і оригінальні техніки. Цікаво, що язичницька вишивка донині зустрічається на іконах XV і пізніших століть. Малюнки людей тих років також демонструють нам химерні орнаменти, характерні і сьогодні для людей певної місцевості, зокрема, Західної України. Свої більш-менш сучасні риси українська вишивка почала отримувати на рубежі XVI і XVII століть, у часи розквіту українського козацтва. У козацьких сім'ях панував патріархат, тому праця в сім'ї була розмежована. Так, у кожній українській родині існувала своя «швейна майстерня» - шили, ткали і вишивали дружини і доньки.
Немає коментарів:
Дописати коментар