Полісся — край унікальної, казкової природи.

Найбільшою заповідною територією Полісся є Національний природній парк «Припять – Стохід». Це — один з найунікальніших природніх комплексів у Європі.

У назві парку — дві мальовничих річки. «Річка ста ходів» справді ніби розтікається, розходиться у сотню русел, рукавів, заток та островів.

Такі ж строкаті тут грунти із складним мозаїчним поширенням торфових, глеєвих, болотних та інших типів.

Та найбільша частина парку — це болота, вони займають майже половину (43%) загальної території. Решта — ліси (35%), чагарники (16%) і водойми (6%).

Північна частина парку, окреслюючи лінію кордону нашої держави, межує із Білорусією. Територію парку взялись охороняти аж дві держави — Україна і Білорусь. І от уже багато років активно співпрацюють у цій галузі.

Територія, на якій знаходиться парк, має древню історію. Знайдені поселення епохи мезоліту кажуть, що люди жили тут ще 20 тисяч років тому. У менш давні часи через територію НПП «Прип’ять-Стохід» проходив водний торговий шлях “Із варяг у греки”. Вздовж берегів річки Прип’яті стояли укріплені городища.

Зараз тут заповідні території надзвичайної краси. Унікальні чорницево-зеленомохові ліси та нескінченні болотні угіддя міжнародного значення.

Озера Біле, Люб’язь, Рогізне, Добре, Бережновільське, Нобель належать до заповідної території. Місцеві старожили розповідають, що у 1930-х роках унікальну чисту воду тутешніх озер польським панночкам для прийняття ванн краси в бочках доставляли додому.

Це справді природні дива. Білосніжні пісок та вода на поліському озері Біле вразять вас своєю чистотою. Кажуть, вода тут просто м`яка на дотик. Насправді вона надзвичайно багата на гліцерин. Тому цю природну перлину називають озером молодості. Відшукати її можна неподалік села Невір. Та Україні вона належить лише наполовину, у буквальному сенсі. Інша половина – це вже володіння Білорусі.

Озеро карстового походження із цікавою Нобель є одним з найбільших на Поліссі. Тут водяться багато видів риби, а прибережні краєвиди вражають своєю мальовничістю.

Озеро розділене на дві частини півостровом, на якому розташувалось невеличке село. У Нобелі живуть дуже привітні та цікаві люди. Цікаво, що вважають себе нащадками Чингізхана. З якого дива? – спадає на думку. Та дивлячись у їх напрочуд розкосі очі і згадуючи те, що у свій час території Любешівщини справді були надовго завойованімонголо-татарами, доводиться вірити.

Поїхавши на риболовлю до озера Нобель, завітайте ще й на фестиваль гумуру, який проводиться тут щоліта під красномовною назвою “Лауреат Нобельської премії”.

Серед лабіринтів рік і пролісків зеленіють болота, порослі очеретом та суничником. Річковими водами пливуть глечики жовті. А на озерних плесах гойдаються сальвінія та сніжнобіле латаття.

Цікавою і унікальною є місцевою рослиною любка дволиста. Помічна від багатьох недугах і навіть може врятувати від дії отрути. Ще цю знахарську рослину називають нічною фіалкою. І розповідають про неї легенди. Як ще у давні часи козаччини саме любка дволиста рятувала від голоду смертельно втомлених подорожуючих.

На території НПП «Прип’ять-Стохід» зустрічаються надзвичайно красиві і рідкісні рослини.
Близько 40 видів занесено до Червоної книги України.

Води озер та річок природного парку багаті на рибу. На берегах, у лісах і болотах живуть найрізноманітніші тварини: саламандрові, черепахи, стрибуни…. Та найбільше птахів.
«Прип’ять-Стохід» — справжній пташиний рай. Це одне з найбільших в Європі місць гніздування водно-болотних птахів.

Загалом на території парку живе близько 80 видів тварин, занесених до Червоної книги України. Є ї такі, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі, тому занесені до Європейського Червоного списку тварин. А така пташка як синиця біла обрала «Прип’ять-Стохід» своїм єдиним місцем гніздування.

Красива природа і цілющі озера — мабуть, найцінніше, та далеко не єдине багатство заповідної зони.
Своєрідним культурним центром парку є селище Любешів.
Серед визначних історико-архітектурних споруд тут є колегія піярів; побудовані у стилі бароко ворота замку XVIII століття; кляштор і костел капуцинів.( До речі, капуцини — це орден францисканців, який дістав таку чудернацьку назву від гостроверхої форми капюшону, який носили монахи). Дивно, але усі ці будівліз’єднані між собою підземними ходами, що в певних місцях проходять навіть під річкою.

А ще у Любешеві проводиться цікавий і дуже оригінальний фестиваль «Українська косовиця». На ньому можна побачити, як народні умільці змагаються із косіння болотної трави на швидкість. Як мінімум, оригінально. Крім того, фестиваль — це завжди свято із піснями, танцями і забавами.

Найкращим способом змістовно і приємно провести знайомство із багатствами національного парку є етно-екологічний маршрут. А запропонують вам таких чимало: «Чарівний світ Полісся», «Старий парк над Стоходом», «Прип’ятські мандри», «Гармонія життя у долині Стоходу». Водні, піші, кінні мандрівки — обирайте на свій смак. Тут добре розвинутий і велосипедний, і піший, і водний, і риболовний види туризму.

Поліщуки – корінне населення Любешівщини. Цей народ славиться своїми народними ремеслами. Вишивання рушників, ткацтво, лозове плетіння.