..мед у Непалі...

Здавалося б, хто, як не Вінні-Пух, знає толк в правильному меді? Цей кумедний ведмедик в пошуках улюблених ласощів готовий був прикидатися чорною хмаркою і літати на повітряній кулі, але ні те, ні інше не допомогло йому досягти бажаного результату! Виявляється, справжні мисливці за медом – це корінні жителі Непалу, вчені встановили, що на цій території подібне заняття практикувалося ще 13000 років до н.е.

Для деяких непальських сіл видобуток меду – основне джерело доходу. У передгір’ях Гімалаїв мешкають бджоли Laboriosa (цей вид є найбільшим на планеті), які будують вулики прямо на скелях. Мисливці за медом, використовуючи плетені кошики і мотузкові сходи, з надзвичайною спритністю пробираються до вуликів. Це настільки захоплюючий процес, що він вже встиг стати своєрідною «візитною карткою» туристичного Непалу.

Збір «медового» врожаю відбувається двічі в рік, коли мисливці збираються всі разом і відправляються в Гімалаї. В середньому потрібно 2 – 3 години на те, щоб «обробити» один вулик. Перед тим, як приступити до роботи, непальці виконують ритуальне жертвоприношення квітів, фруктів і рису. Після цього розводять вогонь під вуликом, а самі спускаються зверху, щоб обережно відколювати стільники з медом.

Ця самобутня професія корінних жителів Непалу воістину заслуговує захоплення, оскільки майстерності, з якою медові мисливці звішуються з стрімких скель, безстрашно балансуючи над глибокими ущелинами, позаздрили б кращі еквілібристи. Сучасній цивілізованій людині складно уявити собі подібні умови праці, ризик, на який ідуть непальці заради збору дорогоцінного меду. Для них же це – невід’ємна частина культури, їх розміреного плину життя, дивовижне вміння, яке передається з покоління в покоління.