Ще у 1588 році на його місці стояла дерев`яна церква. Кажуть, князь Станіслав Радзивилл дав наказ спорудити її на честь свого зречення від кальвінізму. Мине близько 50-ти років, і дерев`яна церква перетвориться на мурований кам’яний костел. Її «батьком» стане Альбрехт Станіслав із того ж роду Радзивиллів. За взірець майбутнього храму взяли римський Іль-Джез. Над проектом працювали італійці Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна.Кажуть, для оздоблення зовнішнього фасаду з Італії везли аж п’ять видів мармуру. Будівля і справді була дуже красивою. «DEUS DE TUIS DONIS TIBI OFFERIMUS» («Тобі Боже цей дар жертвуємо») говорить напис латиною, що досі зустрічає віруючих при вході у храм. Споруда прямокутна. Розділена всередині колонами на 5 частин з притвором.Художня ліпнина, старовинні годинники та скульптури. Крім святих Войцеха, Петра, Павла і Станіслава, є навіть статуя Господа Бога (що зустрічається досить рідко). Розміщені за своєрідною ієрархією, над святими – особи у папському вбранні, а найвище – образ Бога. Автором є львівський скульптор М. Ампелі, який також займався внутрішнім оздобленням храму.Матеріали, які використовувались в інтер’єрі – це переважно мармур та алебастр. Всередині костелу був щедро прикрашений роботами скульпторів та майстрів з різьби по дереву. На стінах – епітафії Радзівіллів і олицьких каноніків. Зараз з того багато втрачено. Скульптури апостолів, які вціліли – частина з дванадцяти, які були спочатку. А ще були красиві художні полотна на стінах. Деякі з них сьогодні зберігаються у Львівській картинній галереї.Всередині приміщення знаходиться крипта, де спочивали багато членів славного литовського роду. Гробниці збереглись дуже погано. Останнім із Радзивиллів у Олиці був князь Януш, який з приходом Червоної армії був заарештований і відпущений тільки після втручання італійської королівської родини.За костелом ще можна побачити стару дзвіницю. Дзвонів тут вже немає. (Кажуть, вони були закопані у землю за війни кимось із місцевих). Арки з пілонами висотою майже 16 метрів теж прикрашені ліпниною, з рослинним орнаментом.Костел називається колегіальним, адже колись тут діяла колегіата. (Тоді довкола споруди навіть було зведено оборонний мур із баштами). Заснований колегіум ще Альбрехтом Станіславом Радзивіллом та Францішеком Заєрським. Всередині ХVII століття професори викладали тут для молоді такі науки як логіку, граматику, риторику. Щонеділі після обіду читали «Катехізис». Також при костелі Святої Трійці була духовна семінарія.Костел дуже старий і поруйнований. Та дух старовини лише додає йому незрівняного шарму. Хто зна, чи після реставрації, яка вже розпочата, той дух не зникне разом із тріщинами на тілах скульптур, не загубиться у нових яскравих кольорах… Тож поспішайте побачити красу цієї святині, в якій ще видніють образи справжнього старого бароко.
Немає коментарів:
Дописати коментар