Шановні 10 - класники - для тесту !!!

У другій половині 20-х років хід соціально-економічного розвитку країни актуалізував проблему підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. XV з'їзд ВКП(б) в грудні 1927 р. поставив завдання поступового переходу на основі кооперування від розпорошених селянських господарств до великого сільськогосподарського виробництва. Йшлося про охоплення селян формам сільськогосподарської кооперації. Ні темпи, ні строки не встановлювалися. Передбачалося проведення цілого ряду економічних і політичних заходів, що створювали умови для залучення селян до колективного господарювання. Збільшувалося кредитування фінансування колективних господарств, посилювалася планово регулююча роль держави.

XVI конференція ВКЛ(б) визнала за необхідне на кінець першої п'ятирічки об'єднати у колгоспах 18-20% господарств, а всіма формами кооперації охопити 85%.

Необхідно звернути увагу на те, що до грудня 1927 р. відносно селянства проводився курс на розвиток ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах непу без забігання вперед, тобто в основному враховувалися об'єктивні вимоги життя. Але селянство було не задоволено "ножицями цін". Відмовляючись придбати необхідні промислові товари по завищених цінах, вони відмовлялися здавати хліб державі за невигідними цінами і приховували свою продукцію. Узимку 1927/28 року селяни практично припинили підвіз хліба та інших продуктів на ринки. У країні спалахнула хлібозаготівельна криза. Узимку 1928/29 року вона повторилася. Крім причин, пов'язаних з необґрунтовано форсованими темпами індустріалізації, вона була зумовлена неврожаями в основних житницях країни - в Україні та на Північному Кавказі.

Розпочавши кампанію "суцільної" колективізації, Сталіну необхідно було подолати опір найбільш економічно сильного прошарку селянства, який був і політично небезпечним для радянської влади. Саме на це і була спрямована так звана політика ліквідації куркульства як класу. Разом з тим до категорії куркулів часто потрапляли середняки, які не бажали вступати до колгоспу.

Для здійснення своєї політики сталінський режим спрямував на село десятки т.зв. активістів, які мусили заганяти селян в колгоспи, займатися реквізиціями. Село охопила хвиля адміністративного свавілля і насильства. Тих, хто не хотів вступати до колгоспу, оголошували куркулем або під куркулем з усіма наслідками - позбавленням виборчих прав і розкуркуленням. Це торкнулося мільйонівлюдей. Примусово усуспільнювалися хати, дрібна худоба, свійська птиця тощо. Це зрозуміло, викликало незадоволення селян.

Насильницьке утвердження колгосп ного ладу призвело до фактичного закріпачення селянства, позбавлення його елементарних громадянських прав, а також спричинилося до різкого зниження зацікавленості селянина у результатах своєї праці, падіння продуктивності сільського господарства. Україні, яка мала давню традицію приватного землеволодіння, було штучно нав'язано модифікацію общинного землекористування, яка і досі позначається на розвитку села.

Колективізація призвела на початку 30-х років до кризи сільськогосподарського виробництва. Одним з найважливіших її підсумків став голод 1932-1933 років. Головна причина голодомору пов'язана з продрозверсткою. Понад піввіку, аж до грудня 1987 p., тема голоду 1932-1933 років була закритою для вітчизняних істориків. Сьогодні в їх розпорядженні численні публікації - документи, спогади, статті, монографії, документальні фільми .

Трагедія голоду охопила Україну в 1933-му році, хоча її ознаки з'явилися вже в 1932 р. Але влітку цього року голод в Україні вдалося зупинити. Хлібозаготівлі з урожаю 1932 р. йшли важче, ніж будь-коли. В цій ситуації Сталін

відрядив в основні хлібовиробні регіони СРСР надзвичайні заготівельні комісії на чолі зі своїми найближчими співробітниками. В Україні комісію очолив В.Молотов.

31 листопада 1932 по 1 лютого 1933 р. молотовська комісія вилучила в колгоспах 73,2 млн. пудів хліба, серед одноосібників - 13,8 млн. пудів, у радгоспів - 17, 6 млн. пудів. Всього заготівлі з урожаю 1931 р. дали 440,4 млн. пудів. Хлібозаготівлі з урожаю 1931 р. послужили безпосередньою причиною голоду в Україні в першій половин і 1932 р.

Проте голодомор 1932-1933 рр. має своєю безпосередньою причиною не тільки цілковиту конфіскацію основного продукту харчування хліба. Держава санкціонувала проведення масових обшуків із негайною конфіскацією запасів хліба, м'яса, картоплі, сухарів,сала, солінь, фруктової сушні, цибулі тощо. Забирали все продовольство, приготовлене на зиму та весну. В цей час в українському селі уже лютував голод. Сталін же поставився до голодомору як до неіснуючого явища. В партійних документах слово "голод" не згадувалося взагалі. Завіса мовчання виключала всі спроби допомоги з боку міжнародної громадськості.

Смертність від голоду спалахнула вже першого місяця роботи молотовської комісії. З весни 1933 р. вона стала масовою. Майже всюди органи ДПУ реєстрували випадки людожерства. Прагнучи врятувати своїх дітей, селяни везли їх у міста й залишали там.Аналіз даних демографічної статистики 30-х рр. свідчить про те, що прямі втрати населення України від голоду 1932 р. становили близько 150 тис. чол. У 1933 р., після конфіскації продовольчих запасів, смертність набула масштабів голодомору. Голодною смертю загинуло від 3 до 3,5 млн. чоловік. Народжуваність у голодні роки знизилася на порядок. Повні демографічні втрати в УСРР сягали за 1932-1934 рр. 5 млн. чоловік.(дані уточнюються)

До 1937 року колективізація завершилася. 96,1 % селянських господарств і 99,7% посівної площі були колективними .Гасло суцільної колективізації проголосив Листопадовий (1929) пленум ЦК ВКП(б). В. Молотов і Л. Каганович наполягали на її завершенні протягом року. Було прийнято постанову ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930 року "Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву" . Згідно з цією постановою в Україні планувалося закінчити колективізацію восени 1931 року або навесні 1932 року. 24 лютого 1930 року С. Косіор на догоду Сталіну підписав інструктивний лист ЦК КП(б)У до місцевих парторганізацій, згідно з яким всю Україну слід було колективізувати "до осені 1930 року".

Косіор Станіслав Вікентійович (1889-1939) - державний та партійний діяч. Народився у м. Венгрув (нині Польща) в сім'ї робітника. У1896 р. переїхав з батьками на Донбас. З березня 1917 по березень 1918 року - на партійній роботі в Петрограді. Активний учасник встановлення радянської влади в Україні. Протягом 1919-1920 рр. - член і секретар ЦК КП(б)У, у 1921-1922 рр. - завідуючий оргвідділом ЦК КП(б)У, 1922-1925 рр. - секретарСиббюро ЦК РКП(б), 1925-1928 рр. - секретар ЦК ВКП(б). Член ЦК КП(б)У в 1918-1920 рр., 1928-1938 рр. - член ЦК ВКП(б), у 1924-1938 рр. - член Політбюро ЦК ВКП(б). Був Генеральним (1928-1934), потім першим (1934- 1938)секретарем ЦК Компартії України. Брав участь у переслідуваннях діячів науки і культури, служителів православної церкви, у закритті і знищенні храмів. Займав погоджувальну позицію щодо хлібозаготівельної кампанії 1932 р., яка призвела до голодомору. У 1938 р. звинувачений у створенні терористичного центру в Україні і розстріляний.

Планувалася суцільна колективізація з утворенням господарств максимального рівня усуспільнення, що дало б змогу забезпечити нееквівалентний обмін між містом і селом, полегшити вилучення селянських ресурсів у державний бюджет для прискореної індустріалізації. Колективізація передбачалася в артільній формі. Починаючи з лютого 1930 року, коли було опубліковано новий Примірний статут сільгоспартілі "як перехідної форми до колгоспу", масово почали усуспільнювати корів, коней, дрібну худобу і птицю. Селяни різали велику рогату худобу, що призвело до скорочення її поголів'я майже удвічі. Опір селянства змусив Сталіна навіть ініціювати постанову ЦК ВКП(б) "Про боротьбу з викривленням партійної лінії в колгоспному русі" (14 березня 1930). До осені 1930 року з колгоспів вийшла половина селянських господарств. Проте збільшення податків прискорило колективізацію. До кінця 1932 р. в Україні було колективізовано майже 70 % господарств. При цьому машинна техніка залишалася у державній власності на машинно-тракторних станціях (МТС), що було засобом економічного контролю за діяльністю колгоспів. Наприкінці 1932 р. діяли 592 МТС.