...породжено винятково тоталітаризмом...

Вигнання гітлерівців з території Кіровоградщини тривало довго – майже пів року. Область, в результаті бойових дій, перетворилася на велику руїну.

А щодо звільненого населення, то відновлена радянська влада демонструвала величезну підозру, зневагу та жорстокість, адже місцеві жителі, на думку більшовицьких ідеологів, в роки окупації нібито піддалися обробці «фашистською пропагандою».

«Заражених фашистською чумою» розпочали «перевиховувати». Десятки тисяч юнаків і чоловіків відразу мобілізували до лав радянської армії та кинули в горнило запеклих битв, зобов’язавши багатьох з них здобути зброю в бою. Трагедія мобілізованих у 1944 році т.зв. «чорнопіджачників», яких фактично навмисне знищували в перших у їхньому житті боях, численні «вдовині села» - все це ще чекає свого копіткого й старанного дослідника.

В селах і містах з чоловічого населення, після тотальної мобілізації, залишилися на весну 1944 року переважно каліки, престарілі або підлітки. Для тих, хто залишився в зруйнованих війною селах і містах, влада, руками працівників НКВС та Смершу, організувала детальну перевірку на предмет співпраці з окупантами.

«Доблесні» співробітники каральних органів розпочали фактичну війну з власним народом, адже звинуватити в співпраці з загарбниками могли будь-кого, лише б людина проживала на окупованій території. Так і сталося.

Тож тисячі жителів Кіровоградщини відправилися на «виховання» до уральських, сибірських та колимських таборів. Тим, кого не мобілізували і не арештували, знайшли інші дієві методи «перевиховання» - тяжку й виснажливу працю на виробництвах та в колгоспах, яких ніхто й не думав розпускати; щорічні непосильні «державні позики»; надзвичайні великі податки на присадибні ділянки, включно з фруктовими деревами, що відбирали майже все вирощене; напівголодне й голодне існування впродовж тривалого часу – з 1944 і до самої смерті дряхлого тирана.Страшенну бідність власного населення радянська влада пояснювала зазвичай однією причиною – наслідками війни. Проте справжня причина такого становища крилася в страхітливій природі сталінського тоталітарного режиму.

 Саме такий чи подібний державний устрій, в якій би частині світу він не існував, і є причиною кричущої бідності власного народу. Доказом цього є те, що колишні окупанти, зазнавши весною 1945 року нищівної поразки, одночасно позбулися й тоталітаризму у формі нацизму.

І в умовах демократії, що запанувала в західній частині поділеної переможцями країни, скоро добилися небачених економічних досягнень та неймовірно високих соціальних стандартів у житті звичайних людей, зокрема й тих, хто свого часу зі зброєю прийшов на Кіровоградщину. Велика держава під назвою СРСР проіснувала ще понад 40 років після тієї страхітливої війни, а потім розпалася: не завдяки військовій агресії інших країн, а під тиском власних економічних, соціальних, національних, демографічних та інших неподоланих проблем, породжених винятково тоталітаризмом.