Президент России Владимир Путин разделяет мнение главы Минкультуры Владимира Мединского о том, что смысл в пакте "Молотова-Риббентропа" для обеспечения безопасности СССР был.Он напомнил, что СССР предпринял массу усилий для создания условий для коллективного противостояния нацизму, делал "многократные попытки создать антифашистский блок в Европе". "Все эти попытки успехом не увенчались"
Источник:http://censor.net.ua/n335600Источник:http://censor.net.ua/n335600Источник:http://censor.net.ua/n335600
попытки
30 листопада о 8:30 розташовані на радянсько-фінському кордоні війська Червоної Армії після 30-хвилинної артпідготовки повели наступ від Білого моря до Фінської затоки на всьому фронті, протяжність якого складала 1 610 км.
Так розпочалася радянсько-Фінська війна або, як її часто називають, Зимова війна. Вона тривала рівно 105 днів і, хоч увінчалась перемогою Радянського Союзу, стала Пірровою перемогою, здобутою ціною життів десятків тисяч радянських солдат.
Недарма історики нарекли цю війну незнаменитою, а СРСР приховував реальні втрати Червоної Армії у фінській кампанії 1939-1940 рр. до кінця свого існування.
Червона Армія орієнтувалася на швидкий прорив і розраховувала вести безупинну й маневрену блискавичну війну. Вище радянське військове керівництво було впевнене у такому ході кампанії проти Фінляндії. І на це у нього були всі підстави.
На початок війни фінська армія налічувала близько 265 тис. чоловік. Польових гармат нараховувалось 422, протитанкових гармат - 112, справних танків - 26, бойових літаків 270.
Радянський Союз же зосередив на кордоні з Фінляндією близько 400 тис. військових, 1915 гармат, 1500 танків і до 1000 бойових літаків.
Не дивно, що при такій значній перевазі у людських ресурсах й техніці СРСР орієнтувався на ведення блискавичної війни.
Радянські війська були поділені на 4 армії: 14-а Армія, що дислокувалась у районі Петсамо (Лапландія), складалась з 3 дивізій; 9-а Армія (кандалакшський, ухтинський, рибальський напрямки) - 4 дивізії; 8-а Армія (петрозаводський напрямок) - 6 дивізій й одна танкова бригада; 7-а Армія (Карельський перешийок) - 9 дивізій, 1 танковий корпус й 3 танкових бригади.
 |
| Карта планованого наступу СРСР. Окремо виділено напрямки ударів 9-ої армії |
На шляху дії кожної армії з перших днів війни розгорнулись жорстокі бої. Проте нас цікавить, передусім, доля 9-ї армії, до складу якої входила 44-а Київська стрілецька дивізія ім. Щорса.
Перед 9-ою Армією (54, 122, 163, 44 дивізії) було поставлено завдання, наступаючи на Каяани, вийти на рубіж Кеміярві-Контіомякі, а також захопити порт Оулу на березі Ботнічної затоки (захід Фінляндії), що завадило б наданню ззовні необхідної допомоги Фінляндії й повністю ізолювало б її збройні сили.
Мета - розсікти Фінляндію на дві частини й ізолювати її від Швеції.
Вихід до кордону зі Швецією вважався аксіомою - настільки великою була впевненість вищого радянського військового керівництва.
29 листопада Ленінградський воєнний округ дав військам наказ: "Після виходу до кордону Швеції та Норвегії не дозволяється робити постріли й допускати провокацій. На кордоні необхідно вітати солдат шведської та норвезької армій".
 |
| Дії 44-ої стрілецької дивізії у складі 9-ої армії |
Керівництво Червоної Армії мало право розраховувати на такий сценарій, адже на початку війни радянським військам на цьому напрямку протидіяло всього-навсього 4 фінських батальйони.
4 батальйони проти 4 дивізій! У фінів, здавалося, не було шансів. Проте фінське військове керівництво вчасно відчуло небезпеку й маршал Маннергейм виділив значні резерви - які все одно були значно менші за радянські війська - для ведення бойових дій проти червоноармійців.
На користь фінам грало також те, що головні дороги на напрямку дії 9-тої Армії були вузькими й дивізіям доводилось рухатись колонами довжиною в десятки кілометрів, забезпечити фланги яких було дуже важко.
Рішучий наступ на всіх напрямках швидко згас. В середині грудня фінам вдалося перехопити ініціативу й завдати болючих контрударів по радянським військам. Саме тоді сталися відомі події розгрому 44-тої дивізії, що їх охрестили "Драмою при Суомусалмі".
9-та Армія наступала в трьох напрямках: правий фланг - 122 стрілецька дивізія (сд), лівий - 54 сд, центр - 163 сд.
 |
| Солдати 44-ої Київської Щорсівської дивізії. Це був елітний підрозділ УРСР, створений на базі перших червоних бойових одиниць |
44-та дивізія згідно з першим планом повинна була діяти на лівому фланзі, тобто на Кухмо-Каяані, оскільки він був обраний для нанесення головного удару.
Проте з 15 грудня в силу нових обставин ця дивізія повертає на центральний напрямок на Ухту на допомогу 163-тій дивізії. Тепер там планувалось нанести основний удар.
Наступ 163-ої дивізії, терміново перекинутої до кордону невідомою фінській розвідці трасою з Ухти, йшов за наміченим планом. Треба було взяти село Суомусалмі, вийти на розвилку доріг й, з'єднавшись з 44-тою дивізією, рухатись далі на Оулу.
163 сд під командуванням Зеленцова наступала з північно-східного напрямку (через містечко Юнтусранта) і з південного сходу (по дорозі Раате).
За перші 4 дні дивізія, незважаючи на складний рельєф місцевості, пройшла 50 кілометрів в глибину фінської території.
8 грудня 1939 року червоноармійці взяли село Суомусалмі й змусили фінів (їх було всього близько 1.5 тисячі) відступити до озера Киантаярві.
 |
| Січень 1940-го. Фінські солдати. Це та більшість інших фото - з меморіалу Зимовій війні |
Ситуація корінним чином змінилася з прибуттям в район Суомусалмі фінського підкріплення - бойової групи на чолі з полковником Хьялмаром Сііласвуо, який отримав наказ від самого головнокомандуючого Маннергейма.
Тактика була вибрана проста: розсікти сили противника на частини й поступово знищити їх.
У фінів було 5 батальйонів проти 2 полків 163-ої дивізії. Зайнявши вузлові пункти дороги на Раате і перегородивши бійцям Зеленцова для подальшого просування практично всі напрямки, полковник Сііласвуо почав штурм Суомусалмі.З 5 по 7 січня дивізія Виноградова вела важкі бої, намагаючись вирватися з оточення. Проте частини 44-ої дивізії діяли розрізнено. Не було можливості не те, що нанести одночасний удар всіма наявними силами, а й прийти на допомогу окремим частинам, яких знищували всього в кількох сотнях метрів від штабу.
Зі 146 стрілецького полку 6 січня кілька разів приходила радіограма того самого змісту: "...дайте допомогу, нас добивають, дайте допомогу...".
Полковник Сііласвуо писав про події 6 січня таке: "Паніка оточених все зростала, у противника більше не було спільних та організованих дій, кожен намагався діяти самостійно, щоб врятувати своє життя. Ліс був заповнений людьми, що безцільно бігали".
 |
| Фіни фоткаються біля трофейного броньовика |
Ситуація значно погіршувалася тим, що 44-та дивізія була повністю непідготовленою до бойових дій в умовах сурової зими. До війни місцем її дислокації було місто Житомир - і прямо з України, в тому ж одязі щорсівці сіли у вагони, а потім рушили на марш карельським лісом.
Дивізія була перекинута на північ, не маючи ні теплих кожушків, ані валянок, ані рукавиць. Між тим ніч із 3 на 4 січня 1940 року була однією з найхолодніших за весь час "Зимової війни" (до 45-50 градусів морозу!).
Ветеран Фінської кампанії Григорій Геращенко згадував:
"Тепліше обмундирування мало командування, політруки, льотчики й танкісти: у них були кожухи, ватні фуфайки, валянки... Для піхотинців же це вважалося великою розкішшю. Мовляв, у важких кожухах незручно йти в атаку й на штурм.
У бій ішли в сірих вовняних шинелях, бавовняних гімнастерках, байковій білизні, ватяних рукавицях. У шоломах-будьонівках із напівшерстяною підкладкою... На ногах - обмотані ганчір'ям черевики.
А їжа! Хліб прибував на передову у вигляді мерзлої цеглини, така ж каша, ледь теплий чай".
Станом на 8 січня 1940 року 44-та дивізія (чисельністю близько 17, 5 тисяч чоловік) була повністю розбита. Втрати особового складу дивізії перевищили 70%, близько 1200 бійців й командирів попало в полон.Лише невеликій частині противника вдалось вирватися з оточення й найти собі порятунок за кордоном... Підрахувати точне число вбитих виявилося неможливим, бо сніг накрив і їх, і замерзлих насмерть...
 |
| Січень 1940-го. Дорога на Раате, розбита радянська техніка |
...Обережні й пасивні дії 44-ої дивізії весь час, поки 163-я дивізія билася не на життя, а на смерть на відстані всього кількох миль, здавалися дуже дивними. Правда, її головні сили встигли підійти до передових частин лише 27 грудня, але з 15 грудня дивізія повинна була діяти активніше, для того, щоб пробитися на допомогу 163-ій дивізії...
...Бої під Толвоярві й Суомусалмі тут описані так детально тому, що вони в тактичному сенсі стали найбільш значимими подіями війни, а також тому, що вони зіграли вирішальну роль в піднятті міцності народного духу...".
Радянське командування, звичайно, по-іншому дивилось на розгром 44-тої дивізії.
У середині квітня 1940 року, через місяць після завершення війни, відбулась триденна нарада при ЦК ВКП (б) вищих військових керівників СРСР, на якій мали розглянути причини низької боєздатності Червоної Армії у фінській кампанії.
Не оминули вони увагою й трагічну долю 44-тої дивізії. Вважаємо за необхідне навести тут кілька уривків зі стенограми цієї наради.
Чуйков (комкор, командуючий 9-ою армією): "...Треба сказати, що бійці 44 сд не були як слід обмундировані, вони повинні були йти в атаку у шкіряному взутті, не маючи валянок", "Зосередження перед фронтом армії нових частин (фінів - Авт.) було для нас повною несподіванкою",
Сталін: "Тисяч 15 було в 44-тій?" - Чуйков: "Було близько 11 тисяч".
Сталін: "Ми 44-ту дивізію просили взнати, скільки убито з цієї дивізії, скільки в полон попало, не можуть сказати, гадають..."
Немає коментарів:
Дописати коментар