Мороз — божество холоду

Мороз (Морозко) — божество холоду, віхоли, криги. Мороз (Морозко) — персонаж слов’янського казкового і обрядового фольклору. Культ Мороза побічно відбито в усіх слов’янських традиціях (головним чином в прислів’ях і приказках). У східних слов’ян представлений казковий образ Мороза — багатир, коваль, який сковує воду «залізними» морозами (калинниками, по народній етимології пов’язаними з «розжарювати»). Схожі уявлення відбиті в чеських і сербсько-хорватських фразеологічних зворотах і звичаях, пов’язаних із ковалями. 
Обрядові уявлення, що лежать в основі цих образів, зберігалися у східних слов’ян в ритуалі годування Мороза напередодні Різдва. У кожній сім’ї старший повинен був вийти на поріг або висунутися у волокове вікно з печі і запропонувати Морозу ложку киселю або куті із словами: «Мороз! Мороз! Приходь кисіль є. Мороз! Мороз! Не бий наш овес!». Потім слідувало перерахування рослин і злаків, які Мороз не повинен був побити. У східнослов’янській нижчій міфології Мороз — старичок низенького зросту, з довгою сивою бородою, який бігає по полях і стуком викликає тріскучі морози; від удару Мороза по куту хати тріскається колода.
Подальша трансформація обрядів, пов’язаних із Морозом, викликана впливом західноєвропейських різдвяних звичаїв.