Приблизно два рази на рік у період з березня по червень прибережна лінія Жовтого моря оголюється через дію приливних сил, в результаті чого на місці, де нещодавно панувало море, виникає смуга суші довжиною близько трьох км, що з’єднує два острови – Джинді і Модо. Прохід шириною 40 м залишається відкритим всього на одну годину, і в цей час тисячі туристів користуються рідкісною можливістю пройти через море.
Більшу частину року ріка Каньо Крісталіс в Колумбії є звичайною рікою: вода в ній чиста і прозора, а дно поросло зеленим мохом – красиво, звичайно, але нічого особливого.Восени, завдяки теплу і сонцю, нудний зелений мох розцвітає всіма мислимими відтінками, ніби химерний килим, – Каньо Крісталіс знаходить настільки божевільні фарби, що в народі їй дано прізвисько «річка, що тече з Раю». Правда, щоб побачити цю красу, доведеться пройти довгий шлях: прилетіти в невелике колумбійське містечко Ла-Макарена, потім здійснити невелику подорож на човні, а потім дійти до берега річки пішки по диких стежках.
Хмари у звичному розумінні досить нудні – просто-напросто скупчення конденсату, весь день подорожують по небу. Але ось в небі над Австралією все інакше: там часто можна побачити по-справжньому незвичайні хмари – ранкову Глорію.
Ці хмари складаються з довгих трубчастих скупчень водяної пари і досягають деколи 1000 км (ні, це не помилка) в довжину і 300 м у висоту. У більшості куточків нашого світу вони зустрічаються надзвичайно рідко, але в затоці Карпентарія в сухий сезон з серпня по листопад такі хмари – часті гості.
Немає коментарів:
Дописати коментар