Стрітення Господа.

За церковним календарем 15 лютого відзначають Стрітення Господа. Відзначають його в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження (згідно з Законом Божим, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження).

Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником, але він таки не повірив у можливість народження Спасителя від Діви Марії. І тоді Дух Святий напророчив йому, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить народження Господа. Те й здійснилося — Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей». Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосиф повернулися до Віфлеєму.

Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Урочисто відзначати його почали з кінця V століття.У народі 15-те лютого вважалося особливим. У давнину цього дня спостерігали за погодою з ранку до вечора, а інколи навіть записували її погодинно. Адже за народним уявленням 15-того лютого зима зустрічається з весною. І свято це називається Стрітенням, Громницею, або ж Зимобором.

У дохристиянські часи наші предки цього дня молилися до Сонця та виконували пісні – замовляння на тепло. Вважалося, якщо на Стрітення переможе весна, то у кінці морозного дня має бути відлига, якщо ж зима, то на ніч підморозить.

Взагалі-то, у давнину за прикметами на Стрітення визначали не лише прихід весни, але й майбутній врожай. Так, наприклад, якщо цей день ясний і тихий – на хороший врожай та рійбу бджіл. Однак, якщо на Стрітення капає з стріхи – не буде з літа потіхи.