Семінар методичного об,єднання вчителів історіі на тему : " Урок - практикум в старших класах "

Практикум - форма організації процесу навчання, яка забезпечує самостійне виконання учнями практичних і лабораторних робіт і застосування засвоєних раніше знань, умінь і навичок.

їх організовують після вивчення великих розділів навчального курсу або наприкінці навчального року.

Технологія проведення практикуму передбачає поділ учнів на малі групи, кожна з яких виконує певний вид лабораторної чи практичної роботи (диференційоване навчання). Складні роботи доручають учням з високим рівнем підготовки. Важливою умовою проведення практикуму є глибокі знання, міцні навички й уміння учнів. Тому йому передують уроки повторення, узагальнення і систематизації навчального матеріалу.

Засобом управління навчальною діяльністю під час практикуму є інструкція, яка регламентує і визначає дії учнів. Водночас лабораторні і практичні роботи мають бути дослідницькими, спрямованими на формування в учнів критичного мислення, уміння здійснювати перевірку наукової достовірності певних закономірностей і положень.

Структура практикумів передбачає таку послідовність етапів:

• 1. Повідомлення теми, мети і завдань практикуму.
• 2. Мотивація навчальної діяльності учнів.
• 3. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок.
• 4. Ознайомлення учнів з інструкцією.
• 5. Добір необхідного обладнання і матеріалів.
• 6. Виконання роботи учнями під керівництвом учителя.
• 7. Складання звіту.
• 8. Обговорення і теоретична інтерпретація отриманих результатів роботи.

• 1. Обґрунтування актуальності теми, її теоретичного і практичного значення, створення проблемної ситуації.
• 2. Розкриття проблеми (пояснення вчителя, виступи з рефератами учнів, розв'язання проблемних завдань, проведення досліджень, демонстрація фільмів тощо).
• 3. Обговорення результатів пошуку (аналіз учнями обґрунтованих положень, корекція помилкових уявлень).
• 4. Систематизація знань, їх аналіз.

Практичні факультативи забезпечують формування навичок і вмінь дослідницького характеру в процесі розв'язання технічних завдань. Вони мають таку структуру:

• 1. Постановка завдань, обґрунтування їх актуальності і практичної значущості (у разі потреби проводять інструктаж).
• 2. Розв'язання завдань і конкретизація результатів роботи.
• 3. Обговорення результатів, підбиття підсумків роботи.

Комбіновані факультативи проводяться у формі науково-практичних конференцій, комбінованих чи лекційно-практичних уроків. їх структура залежить від дидактичних завдань і передбачає різні комбінації компонентів.

Заняття в гуртках і клубах за інтересами, так як і факультативні заняття, передбачають реалізацію певної програми діяльності. Однак ця програма не має жорсткої регламентації і припускає внесення суттєвих змін відповідно до навчальних інтересів учнів, різних обставин діяльності, навчально-матеріальних можливостей школи та інших чинників. Гурткова і клубна робота будується на принципах добровільності, розвитку пізнавальної активності та самодіяльності учнів, врахування їхніх вікових та індивідуальних особливостей з використанням ігрових методик.

Консультація (лат. сопsultatio - звернення за порадою) - форма організації навчання, що полягає в наданні вчителем порад учням з метою скоригувати, систематизувати їхні знання, зорієнтувати у вимогах і структурі навчальної програми.

Ця форма використовується також для задоволення потреб окремих учнів у поглибленому вивченні різних предметів, техніки, мистецтва. Консультації проводять у позаурочний час. Вони можуть мати характер співбесіди, самостійного виконання учнями завдань під керівництвом учителя, проте найчастіше будуються за принципом запитань і відповідей. Розрізняють поточні, тематичні (присвячені ключовим положенням конкретної теми) та узагальнювальні (під час підготовки до екзаменів чи заліків) консультації. За кількістю учасників консультації є групові та індивідуальні. У школі часто практикується виокремлення спеціального дня і часу консультації.

Урочну роботу учнів доповнює домашня навчальна робота.

Домашня робота - самостійне виконання учнями навчальних завдань після уроків.

Вона відрізняється більшою самостійністю та відсутністю безпосереднього керівництва з боку вчителя. Основна мета домашньої роботи - поглибити знання, здобуті на уроці, удосконалити вміння, забезпечити розвиток самостійності мислення учня.

Ефективність домашньої навчальної роботи залежить від таких умов:

• 1) сформованості в учнів пізнавального інтересу до змісту і завдань, розуміння ними мети цієї роботи (творчий характер, зв'язок з життям, практикою);
• 2) педагогічного керування і контролю з боку вчителя, батьків, що виховуватиме відповідальне ставлення до виконання домашнього завдання;
• 3) дотримання дидактичного принципу доступності навчання;
• 4) сформованості в учнів навичок самостійної роботи і самоконтролю;
• 5) дотримання нормативів максимальних навантажень учнів, їх діагностика і планування.

Підготовка учнів до виконання домашнього завдання здійснюється на уроці, коли в них формуються навички самостійної роботи, коли вчитель пояснює зміст і методику виконання. Домашнє завдання необхідно записати на дошці і в щоденниках до завершення уроку.

Основні правила виконання домашньої роботи такі: працювати за планом; насамперед виконувати складніші завдання (теоретичні чи письмові); систематично здійснювати самоконтроль; дотримуватися режиму роботи (перерви через кожні ЗО-40 хв. або після виконання завдання з певного предмета).

Перевірка й оцінювання результатів домашньої роботи здійснюється на уроці в процесі опитування, виконання самостійної роботи, шляхом швидкого перегляду письмових робіт, повторення вивченого, розв'язання задач і вправ, виконання лабораторних робіт.

Загальні і специфічні форми організації навчання постійно розвиваються, відображаючи основні тенденції розвитку педагогічного процесу в напрямі його цілісності. Це виявляється насамперед в оптимальній реалізації триєдиної функції навчання, спрямованості його на пізнавальну активність і творчий розвиток учнів. Важливою тенденцією розвитку організаційних форм навчання є наповнення їх життєво важливим змістом, організування пізнавальної діяльності на рівні соціальних і моральних відносин, використання діалогічних форм навчання, елементів проблемності, поєднання фронтальних, групових та індивідуальних форм навчання, збільшення компонента самостійної роботи учнів.Урок в 10 класі ( профільний рівень) з історіі Украіни по темі «Украінська революція. ІІ Універсал.»

Мета уроку:

- загальноосвітня: охарактеризувати відносини між ЦР та Тимчасовим урядом наприкінці 1917 – на поч. 1918 р.; визначити передумови, зміст та наслідки ІІ Універсалу Центральної Ради;

 - розвивальна: розвивати вміння працювати з джерелами інформації, аналізувати матеріал, робити висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; закріпити знання в тестових завданнях;

- виховна: сприяти формуванню національної свідомості учнів, їх історичної пам’яті, пов’язаної з державотворчими традиціями в Україні.

Завдання уроку: 

-  навчити учнів визначати хронологічну послідовність подій періоду  визвольних змагань;

 - показувати на карті місця основних подій періоду; 

-  на основі аналізу різних джерел інформації:

1. визначати причинно-наслідкові зв’язки між подіями, явищами та процесами періоду української революції;

2.описувати соціально-економічне становище, настрої населення в суспільстві в період 1917 року;

 Обладнання:

карта даного періоду, документи Універсалів УЦР, іформаційні джерела(  документи підручника)

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Вид уроку: урок –практикум .