четвер, 25 лютого 2016 р.

Народжені 25 лютого.


1871 рік. Леся Українка - українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», поемами «Давня казка», «Одно слово», драмами «Бояриня», «Кассандра», «В катакомбах», «Лісова пісня». В канон української літератури Леся Українка ввійшла передусім як поетеса мужності й боротьби. Змагалсь вона не лише з несприятливими зовнішніми до української культури обставинами, але й з власною невиліковною хворобою.
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

З поезій Івана Франка в перекладі Анни Ахматової (Горенко)

«Анно Андріївно, вийшов Франко російською мовою, є там вірші й у вашому перекладі. Це як же, ви з дослівника перекладали?» На обличчі Анни Андріївни — шляхетне обурення: «Мила моя, ви, здається, забули, що моє прізвище Горенко!» Смисл вигуку такий: людина, чиє прізвище закінчується на «енко», може перекладати українські вірші без допомоги дослівника.
***
Ну что меня влечет к тебе до боли?
Ну чем меня околдовала ты?
Но только мне мелькнут твои черты,
Как сердце жаждет счастья, жаждет воли.
В груди неутоленность.— Далека
Весна с цветами на полях зеленых,
И юная любовная тоска
Сама идет ко мне из недр студеных.
Себя я вижу сильным и свободным,
Как будто из тюрьмы я вышел в сад.
Таким веселым, ясным, благородным,
Каким бывал я много лет назад.
Идя с тобою рядом, я дрожу,
Как перед злою не дрожал судьбою,
В твое лицо с тревогою гляжу,
На землю пасть готов перед тобою.
Когда б ты слово прошептала мне,
Счастливей стал бы я, чем царь могучий,
И сердце дрогнуло бы в глубине,
И из очей поток бы хлынул жгучий.
Но мы едва знакомы, и как знать:
Не надоест ли дружба нам с тобою?
И, может быть, нам суждено судьбою
И порознь жить, и порознь умирать.
Анна Ахматова (Горенко)
***
Не знаю, що мене до тебе тягне,
Чим вчарувала ти мене, що все,
Коли погляну на твоє лице,
Чогось мов щастя й волі серце прагне
І в груді щось метушиться, немов
Давно забута згадка піль зелених,
Весни і цвітів,— молода любов
З обійм виходить гробових, студених.
Себе я чую сильним і свобідним,
Мов той, що вирвався з тюрми на світ;
Таким веселим, щирим і - лагідним,
Яким я був за давніх, давніх літ.
І, попри тебе йдучи, я дрижу,
Як перед злою не дрижав судьбою;
В твоє лице тривожно так гляджу,—
Здаєсь, ось-ось би впав перед тобою.
Якби ти слово прорекла мені,
Я б був щасливий, наче цар могучий,
Та в серці щось порвалось би на дні,
З очей би сліз потік поллявся рвучий.
Не знаємось, ні брат я твій, ні сват,
І приязнь мусила б нам надокучить,
В житті, мабуть, ніщо нас не сполучить,
Роздільно нам прийдеться і вмирать.
Іван Франко

Народжені 25 лютого.


1887 рік. Лесь Курбас - український режисер, актор, теоретик і реформатор театру. Курбас створив український театр нового типу - "Березіль". На відміну від «реалістичного» театру, Курбас еволюціонує у бік авангардизму, експресіоністичності, конструктивізму та необарокового символізму. Він робить наголос на використанні простих декорацій, на ощадливості в коштах, ерудиції акторів та поміркованій прозорій мізансцені, до якої долучає фотографію, кіно та музику. Режисер уникає вторинності і не бажає звертатися до російських переспівів західної культури. Лесь Курбас був арештований в 1933 році, провів кілька років в таборах, а в 1937 році розстріляний.
"Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне — тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати"

В цей день, 25.02. 1573 року Іван Федорович заснував друкарню у монастирі св. Онуфрія у Львові.

ЦейДень 25.2.1918 Центральна Рада ухвалила в Україні григоріанський календар. На Західній Україні введено ще 1582 р

Джамала...

When strangers are coming...https://youtu.be/5mhqp2ZUeoc
They come to your house,
They kill you all
and say,
We’re not guilty
not guilty.

Where is your mind?
Humanity cries.
You think you are gods.
But everyone dies.
Don't swallow my soul.
Our souls
Yaşlığıma toyalmadım
Men bu yerde yaşalmadım
Yaşlığıma toyalmadım
Men bu yerde yaşalmadım
We could build a future
Where people are free
to live and love.
The happiest time.
Where is your heart?
Humanity rise.
You think you are gods
But everyone dies.
Don't swallow my soul.
Our souls
Yaşlığıma toyalmadım
Men bu yerde yaşalmadım
Yaşlığıma toyalmadım
Men bu yerde yaşalmadım

субота, 20 лютого 2016 р.

Громада вшанувала пам'ять.


Наш "Сокіл" разом з ГОта територіальною Громадою(міськрадою) створили інсталяцію " Майдан 2014" , біля вільного мікрофону лунали вірші ,висловлювались думки .
Пам'ятна хода ,з фотографіями загиблих ,закінчилась біля пам'ятника "Небесній Сотні".
Українською мовою лунала молитва за Героїв Майдану ,полеглих в АТО, за всіх Героїв України.
До Громади зі щирими словами звертались люди старшого покоління , молодь, голови ГО, голова Громади - Гульдас Ю.Л. , голова райдержадміністрації - Сорока П.В. - всі тоді не стояли осторонь ,були на Майдані тоді , прийшли покласти квіти й зараз.
"Соколята" - молодці : ось з такими прапорами ми співали гімн України ,та Хвилиною Мовчання вшановували пам'ять .....

пʼятниця, 19 лютого 2016 р.

19 лютого 2014...

Мені наснилось, що вони зустрілись -
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
"За що тебе? " - "За Україну, друже мій".
"Ти знаєш, і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш
... Я б все віддав, щоб хоч на мить туди".

"А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.
Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшевики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів".
"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин".
... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородань Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
"За Україну нас вбивають, брате мій".
Вмирали в прямому ефірі...
-На, брате, щита на, тримай...
І очі дивилися сірі,
Сльоза покотилася в рай.
І падали, плечі хилили,
на землю лягали грудьми.
А вчора ось тут ще ходили,
А вчора були ще людьми...
Сьогодні - Герої! Герої!
І камера ловить лиш мить...
Бруківка з червоної крові,
Майдан не горить, лиш димить.
І подих, і погляд останній...
І холодно. Лютий. Зима.
Криваве народне повстання.
Майдан. Пливе кача німа.

четвер, 18 лютого 2016 р.

War, huh, yeah What is it good for?? Aааbsolutely nothing
"Любов у нас до Батьківщини
Іде із серця глибини.
Ми — патріоти України,
Її ми дочки і сини..."
https://youtu.be/d2quAray1TU

Стартувала загальноукраїнська акція пам'яті героїв Майдану (18.02.2016).


Запали свічку пам'яті по всім загиблим активістам Майдану.
/https://www.facebook.com/100001835962729/videos/1013765985361257/

Бог вберігав щоб нашу Україну, А Небеса щоб волю й славу їй дали!

Червоні маки знову цвітом
Буяють на моїй землі…
Чомусь, як і в далекі дні –
В них багряніє кров синів…
Невже судилось нашій Україні
Навіки вбратись в маків цвіт?
Невже це маки наробили лиха,
Що розстелились в килими?
Червоні маки нагадали знову
Дідівську долю,кров що пролили
За Україну за її славу й волю,
Гинули в тюрмах, хоч війну пройшли.
Ще в 50-тім у совєтських тюрмах
Садисти сталінські в туртури затягли
Тих молодих «дідусів» з України,
Що не в полях, по серед маків полягли…
Та їхня кров, пролита там степами,
Кров українська, наче маків цвіт,
В землі й сусідській багряніє –
Нагадує про смерть на цілий світ.
Я нині хочу щоб не було крові
Щоб тільки маки знов багряно розцвіли,
Бог вберігав щоб нашу Україну,
А Небеса щоб волю й славу їй дали!

...лютий 2015 ...Дебальцево - російські війська відкрили вогонь з Градів ...у Мінську перемовини...хлопці вийшли з "котла"....

18 лютого 2014 -Майдан ... - ВОНИ МРІЯЛИ ПРО СВОБОДУ !!!Й ЛЮБИЛИ УКРАЇНУ!!!

Небесна сотня білих журавлів,
Душа яких летить під небесами.
Ніхто із вас вмирати не хотів,
Хай вічна пам’ять лишиться за вами.

Пам’ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни....

Будьмо гідними подвигу Небесної Сотні ,воїнів, які віддали саме цінне — життя за незалежність України!
Героям Слава! Вічна шана та уклін до землі — тим, хто загинув за свою країну!
Сьогодні в районній бібліотеці згадували події лютого 2014...
Просвітницький центр бібліотеки разом з Центром патріотичного виховання молоді запросили для вшанування та згадку про події учасників Майдану ,учнів гімназії ,нашу патріотичну молодь - ВГО" Сокіл",представників територіальної Громади та районної влади ,ГО та ветеранської організації...
...Молодь була одностайна : " Пам’ятаємо тих, хто загинув за Україну! Нестерпний біль запікся рубцем у серці кожного українця, кровоточить та не дає спокійно жити, мислити, дихати. Це біда усієї країни, бути осторонь не може ні одна людина. Ми повинні буди гідними подвигу наших Героїв!"

Патріотизм — це не любов до ідеї, а любов до Батьківщини!

..працювали конструктивно...
Міський координаційний центр національно- патріотичного виховання дітей та молоді сьогодні мав плідну роботу : обговорювали заходи вшанування подій на Майдані лютого 2014 та подій на фронті лютого 2015.
Міська Громада створила Центр ще два роки тому, як волонтерський Наразі ,Центр працює в різних напрямках : допомога госпіталям ,продуктова допомога в зону АТО, патріотичні заходи разом з молоддю ,просвітницька робота.
Дякую керівнику міського відділу освіти Шпак А.В. ,завідувачу методичним кабінетом Мельчуцькому В.Г., директору гімназії ОнипсенкуВ.М.,голові ГО "Наше місто - спільний дім" Шапошніковій А.В.,методисту міського будинку дитячої та юнацької творчості Білан Н.В.та , за підтримку й ідеї , - керівнику ВО " Свобода" - Селіванову В.Ю
.

середа, 17 лютого 2016 р.

Сьoгoдні нaрoдився Йoсип Сліпий — визнaчний цeркoвний тa нaукoвий діяч.

Дід мaв сільськe прізвиськo «Сліпий»: зa лeгендoю, цей псeвдoнім пoхoдив від oднoгo з прeдків, якoгo у 1709 рoку мoскoвити oсліпили зa тe, щo він вoювaв під Пoлтaвoю прoти цaря Пeтрa І нa стoрoні гeтьмaнa Івaнa Мaзeпи тa швeдськoгo кoрoля Кaрлa XII.
Вступив дo Львівськoї духoвнoї сeмінaрії у 1911, дe, зустрівшись з митрoпoлитoм Андрeєм Шeптицьким, мoлoдий юнaк спитaв пoради: «чи бaжaння рoзпoчaти унівeрситeтські студії мoжe бути пeрeшкoдoю дo свящeнствa»? Глaвa УГКЦ рoзвіює сумніви Йoсифa: «мoжнa дужe дoбрe кoристувaтися нaукoю і навчaнням в чaс служби Бoгoві і цe зoвсім нe є в кoнтрaсті з тайнoю свящeнствa».
30 чeрвня 1941 Й. Сліпий підтримaв Aкт віднoвлeння Укрaїнськoї дeржaви.
Пo смeрті митрoпoлитa Aндрeя Шeптицькoгo 1 листoпадa 1944 рoку пeрeбрaв прoвід нaд Гaлицькoю митрoпoлією. Рaзoм з іншими укрaїнськими кaтoлицькими влaдикaми 11 квітня 1945 рoку був ув’язнений рaдянськoю влaдoю; зaсуджeний нa 8 рoків вaжких рoбіт. Рік пo тoму, під тискoм пoдібних репресій, булo здійснeнo «самoліквідaцію» Укрaїнськoї грекo-кaтoлицькoї цeркви.
Відбув рaзoм 18 рoків зaслaння у тaбoрaх Сибіру, Мoрдoвії, зoкремa в Пoтьмі (тaбoри: Дубрaвлaг). Під чaс ув’язнення тривалий чaс хвoрів, нeoднoрaзoвo пeрeбувaв нe мeжі між життям тa смeртю.
Унaслідoк числeнних захoдів впливoвих oсіб, нa клoпoтaння пaпи Івaнa XXIII митрoпoлитa Йoсифa Сліпoгo звільненo з ув’язнeння. Йoгo пeршим зaпитaнням пo oтримaнні дoкумeнтa прo свoбoду булo: «A чи стaлa вільнoю Цeрквa?
З весни 1975 Й. Сліпий користувався титулом патріарха, — та Рим його таким не визнав.
Під час прийому Йосипа Сліпого на аудієнції Папа Іван-Павло II, висловлюючи повагу, підвівся та сам підійшов його привітати, що й ішло врозріз із протоколом.header-main
У Римі за його сприяння було побудовано Собор святої Софії (посвячений у 1969).Придбав, відновив парафіяльний храм Жировицької Матері Божої для українців-католиків, при якому заснував музей, госпіціюм (посвячений 1971). Зорганізував Український католицький університет св. Климента (з 1963), науково-видавничу працю при ньому.
За наукові досягнення кардинал Сліпий був почесним членом НТШ з 1964 року, членом Тіберійської Академії в Римі — з 1965 року, почесним доктором УВУ — з 1969 року та трьох американських і одного канадського університетів.

Іван Богун - український військовий і державний діяч, козацький полководець часу Хмельниччини, полковник подільський, кальницький і паволоцький.

ІДостеменно про походження, дату та місце народження Богуна
З початком у 1648 році Визвольної війни українського народу Богун став одним із сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького і, згідно з «Реєстром Війська Запорізького 1649 року», значився серед козаків Чигиринського полку, в його сотні був записаний «кадровий резерв» Хмельницького . Згодом, 1650 року, за добрі організаторські здібності та військовий талант Богуна призначили кальницьким полковником. Відзначився в битвах під Вінницею (1651) , Берестечком (1651) , Монастирцем (1653)
В політичному житті української козацької держави Іван Богун рішуче виступив проти укладення Богданом Хмельницьким Білоцерківського договору , засуджуючи при цьому політику поступок Польщі і зменшення козацького реєстру. У 1654 році Богун був у числі противників курсу Хмельницького на союз із Москвою. Він, разом з Іваном Сірком, Петром Дорошенком та іншими, виступав проти підписання Переяславської угоди, й, не склавши присяги російському цареві, згодом очолив антимосковську старшинську опозицію.
Після смерті Хмельницького Іван Богун певний час підтримував курс Івана Виговського та Юрія Хмельницького на унезалежнення від Москви української зовнішньої та внутрішньої політики, але й перехід в інший бік на зближення із Польщею чи Туреччиною теж викликав спротив полковника Богуна . Зокрема, Богун відмовився підписувати укладений Виговським Гадяцький договір і разом з І. Сірком очолив народне повстання, усунувши гетьмана Виговського від влади.
1662 року Іван Богун був ув'язнений поляками і відправлений до Мальборка. Але на початку 1663 року він був звільнений Яном II Казимиром в обмін на участь у поході на Лівобережну Україну. Але згодом Богуна звинуватили у зносинах з московитами та урядом Івана Брюховецького і розстріляли поблизу Новгород-Сіверського 17 лютого 1664 року

Степан Бандера - пластун 5-го куреня ім. князя Ярослава Осмомисла. Стрий, 1923

Козаки тримають списи, древка яких розмальовані в синьо-жовті та червоно-чорні кольори. (худ. Ілля Рєпін, 1891 р.)