понеділок, 31 серпня 2015 р.

...мудрість...

Стовпи нашої нації...
П’ЯТЬ ВИСЛОВЛЮВАНЬ ЛЮБОМИРА ГУЗАРА:
1. Війна, якою б жахливою вона не була, це й шанс подолати нашу відчуженість один від одного
2. Еліта — це люди, котрі вміють дивитися далеко вперед і зберігають головне — людську гідність
3. Корупція — це перш за все хвороба власної душі, а вже потім політична хвороба
4. Влада боїться свободи в серцях значно більше, ніж голодного бунту. Тому що голодного можна купити, а вільного — тільки вбити
5. Між сходом і заходом України немає поділу. Поділ існує між тими, хто любить Україну, і тими, хто її не любить
Могутній старець.

30 відомих та шанованих представників української еліти публічно звернулися до президента України Петра Порошенка, як гаранта Конституції України. Аналогічне звернення також адресоване Верховній Раді України.


Серед авторів звернень Д.Павличко, Ю.Щербак, В.Василенко, І.Юхновський, М.Попович, В.Брюховецький, В.Шишкін, М.Козюбра, С.Хмара, Л.Лук’яненко, Т.Стецьків, О.Рибачук, О.Скіпальський, С.Дацюк, Т.Возняк, Ю.Романенко, В.Огризко, Б.Яременко та інші.
Таку позицію підписанти звернення озвучили сьогодні на прес-конференції в Українському кризовому медіа-центрі.
"Вважаємо неприпустимим закріплення в Конституції норми, яка передбачає особливості місцевого самоврядування для окремих районів Донецької та Луганської областей. Прийняття таких змін до Конституції стане продовженням виконання плану Путіна, спрямованого на руйнацію конституційного ладу та незалежної державності України, блокування курсу нашої держави на європейську та євроатлантичну інтеграцію, її підпорядкування геополітичному диктату Росії", - говорить політик Тарас Стецьків.
Автори звернення зазначають, що поспішне прийняття змін до Основного Закону під тиском зовнішніх сил і без належного обговорення в українському суспільстві є нехтуванням волею українського народу, якому належить виключне право визначати та змінювати конституційний лад України.
Звернення до Президента України та Верховної Ради України
16 липня 2015 року Верховна Рада України підтримала започаткований Президентом України процес внесення змін до Конституції України в частині децентралізації владних повноважень.
У запропонованому Президентом України законопроекті, крім норм щодо власне децентралізації та запровадження адміністративної реформи, у пункті 18 Перехідних положень передбачено, що особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей визначаються окремим законом.
Таке формулювання цього пункту перехідних положень стало наслідком так званих мінських домовленостей. За своєю природою вони не є міжнародним договором і не породжують жодних юридичних зобов'язань для України. Більше того, вони суперечать загальновизнаним нормам міжнародного права, мають антиконституційний характер і фіксують односторонні політичні вчинки, які нав'язувати язує московський агресора. Включення до Конституції України та подальша реалізація вимог згаданих домовленостей щодо особливого порядку місцевого самоврядування в окремих районах Донеччини та Луганщини матиме наслідком легалізацію створених Російською Федерацією злочинних терористичних утворень "ДНР" та "ЛНР" і торуватиме шлях для проведення на окупованих територіях України місцевих виборів, надання російській мові офіційного статусу, амністування терористів, формування так званої "народної міліції", фінансування всіх видатків окупованих територій з українського бюджету тощо.
Це стане продовженням виконання плану Путіна, спрямованого на руйнацію конституційного ладу та незалежної державності України, блокування курсу нашої держави на європейську та євроатлантичну інтеграцію, її підпорядкування геополітичному диктату Росії.
Поспішне прийняття змін до Основного Закону під тиском зовнішніх сил і без належного обговорення в українському суспільстві є нехтуванням волею українського народу, якому належить виключне право визначати та змінювати конституційний лад України.
Не заперечуючи потреби у децентралізації владних повноважень і проведенні адміністративно-територіальної реформи в Україні, вважаємо, що в сьогоднішніх умовах, коли триває агресія Російської Федерації і в країні існує викликаний нею воєнний стан, будь-які зміни до Основного Закону вносити неприпустимо.
Тому вимагаємо від Президента України і Верховної Ради України оголосити мораторій на внесення будь-яких змін до Конституції України.
Підставою для запровадження такого мораторію є вимога, яка міститься у частині 2 статті 157 Конституції України і в якій вказано, що Конституція не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.
У цій статті йдеться не про вимогу видання Главою держави формального акта про введення воєнного стану, а про наявність умов існування такого стану. Перелік умов воєнного стану міститься у Законі України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року. Усі зазначені у ньому умови та елементи мають місце в Україні. Вони склались об'єднання єктивно, породили притаманні такому стану правові відносини і наслідки. Підтвердженням цього є ухвалення і реалізація цілої низки законів та інших нормативних актів, які відповідають вимогам згаданого Закону.
За цих обставин:
Президент України і Верховна Рада України мають оголосити мораторій на внесення змін до Конституції України поки з території України не будуть виведені іноземні війська, розформовані нелегальні іррегулярні збройні формування так званих "ДНР" і "ЛНР", відновлено суверенітет України на всіх тимчасово окупованих теріторіях держави, встановлено контроль України на всій лінії українсько-російського державного кордону.
У випадку внесення пропонованих Президентом України змін до Конституції для їхнього попереднього схвалення більшістю від конституційного складу Верховної Ради, закликаємо народних депутатів України вилучити пункт 18 перехідних положень проекту змін до Конституції України.
У разі остаточного ухвалення конституційною більшістю змін до Конституції України, які передбачатимуть законодавче встановлення особливостей самоврядування на окупованих територіях, і підписання закону про такі зміни Президентом України, неодмінно постане питання відповідальності Президента України і Верховної Ради України.
У цьому випадку ми закличемо українське суспільство до створення широкої патріотічної опозиції та активних громадянських дій, виходячи з того, що відповідно до статті 5 Конституції України саме народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні. Право народу визначати і змінювати конституційний лад в Україні не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Закликаємо політичні партії і громадські організації, а також усіх громадян України, хто вважає неприпустимим внесення змін до Конституції України під диктат держави-агресора, підтримати це звернення.
Дмитро Павличко, поет, Надзвичайний і Повноважний посол України, Герой України;
Юрій Щербак, письменник, Надзвичайний і Повноважний посол України;
Володимир Василенко, доктор юридичних наук, Надзвичайний і Повноважний посол України, член Конституційної комісії;
Ігор Юхновський, академік, Герой України;
Мирослав Попович, академік, директор Інституту філософії імені Р. С. Сковороди НАН України;
В'ячеслав Брюховецький, почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія", Герой України;
Віктор Шишкін, суддя Конституційного Суду України;
Микола Козюбра, суддя Конституційного Суду України, член Конституційної комісії;
Володимир Огризко, міністр закордонних справ України (2007-2009 рр.);
Богдан Яременко, дипломат, голова правління благодійного фонду "Майдан Закордонних Справ";
Степан Хмара, колишній політв'язень, Герой України;
Левко лук'яненко, колишній політв'язень, Герой України;
Тарас Стецьків, політик, громадський діяч, народний депутат України I-IV та VIскликань;
Іван Заєць, політик, народний депутат України I-IV та VIскликань;
Олег Рибачук, громадський діяч, засновник та керівник громадської організації "Центр UA", один з ініціаторів Громадської кампанії "Новий Громадянин".
Михайло Басараб, політолог;
Олександр Скіпальський, генерал-лейтенант, голова Всеукраїнського громадського об'єднання "Спілка офіцерів України";
Олег Березюк, голова громадської організації "Українське юридичне товариство";
Віктор Жердицький, банкір, фінансист;
Максимець Андрій, громадський діяч;
Павло Жовніренко, голова Правління Центру стратегічних досліджень;
Сергій Дацюк, філософ;
Тарас Возняк, філософ, політолог, головний редактор Незалежного культурологічного журналу "Ї";
Юрій Романенко, політолог, шеф-редактор аналітичного порталу "Хвиля";
Ігор Марков,кандидат історичних наук, Інститут народознавства НАН України;
Данило Курдельчук, президент української іноземної юридичної колегії "Укрінюрколегія";
Володимир Цибулько, письменник, політичний експерт, народний депутат України IV скликання;
Вадим Трюхан, дипломат, директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції (2008-2010 рр.);
Андрій Клименко, журналіст, головний редактор Інтернет порталу "BlackSeaNews";
Григорій Перепелиця, доктор політичних наук

...граблі...

Нова "кааліція"???? (лиш 189 голосували з коаліції)
КОЛИ БУДУТЬ ЧУТИ НАРОД???
НЕВЖЕ НЕ БАЧИЛИ ТИСЯЧІ ЛЮДЕЙ БІЛЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ ????
ЧОМУ ДО НИХ НЕ ВИЙШЛИ ??? ЧОМУ НЕ ОБГОВОРИЛИ З СУСПІЛЬСТВОМ ЗМІНИ???

...скрепальні фобії....

«Ми – нація єдина!».


Метою Першого уроку є формування в учнів розуміння цілісності й соборності України, усвідомлення особистої відповідальності за долю держави, українського народу та процеси становлення України як єдиної політичної нації.
Лейтмотивом Першого уроку має стати ідея розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та єдності української політичної нації. При цьому важливо розуміти, що об’єднання різних етносів і регіонів України є визначальним для національного відродження, розбудови й удосконалення суверенної, правової держави і громадянського суспільства. Лише завдяки почуттям національної єдності, злагоди, миролюбності можна зміцнити Україну.
Під час уроку мають бути реалізовані такі завдання:
  • ознайомлення учнів з основними історичними подіями становлення державності України;
  • виховання поваги до державних символів, шанобливого ставлення до традицій українців та представників інших національностей, які населяють країну;
  • сприяння усвідомленню школярами спільних цінностей української нації: державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності й демократичних засад державного устрою;
  • формування правової культури, правосвідомості учнів, їх поваги до Конституції України, Законів України, усвідомлення своїх прав, свобод та обов’язків;
  • формування готовності служити Батьківщині своєю працею та стати на захист державних інтересів країни;
  • виховання людяності, гідності, справедливості, толерантності, відповідальності – основних моральних цінностей, що визначають ставлення до людей і сприяють єдності країни, стабільності, миру і злагоді в Україні;
  • мотивування учнів до усвідомленої поведінки на основі розуміння та прийняття ними морально-правових регуляторів життя суспільства і держави;
  • формування негативного ставлення до проявів дискримінації, жорстокості та насильства, засудження військової агресії;
  • формування мовленнєвої культури;
  • спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму

субота, 29 серпня 2015 р.

.... вечный зов...

Результат пошуку зображень за запитом "лермонтов"

...історичні факти..

Пабло Пікассо був у захопленні від робіт української художниці Катерини Білокур (1900-1961). Коли в 1954 р. він побачив її роботи на виставці, то сказав, що вони геніальні і порівняв Катерину Білокур з відомою всьому світові художницею Серафін Луіс.
Можна було б зібрати словник українських прізвищ, спотворених у ході русифікації російськими чиновниками. Так, український рід Чехів у ХІХ столітті став чомусь Чеховими. Дід А.Чехова ще був Чехом. Сам А.Чехов писав, що дід його – українець. Досить кумедно Дейнеки перетворились на Денікіних. Козаки Розуми стали Розумовськими, Чайки стають Чайковськими. Дід Петра Чайковського, великого композитора – Петро Чайка – закінчив Києво-Могилянську Академію і його як медика російський уряд відрядив штаб-лікарем у Вятку. Ймовірно, українська атмосфера в родині Чайковських збереглася набагато краще, ніж у Чехових, бо з 24-річного віку майбутній композитор майже щороку по кілька місяців жив в Україні, де написав понад 30 творів, серед яких – опери “Коваль Вакула” (“Черевички”), “Мазепа”, пісня-романс “Садок вишневий коло хати”, дует “На вгороді коло броду” на слова Т.Шевченка. В жорстокі часи наступу імперії на українську мову він домагався постановки “Тараса Бульби” М.Лисенка, використав у своїх творах багато українських народних пісень.
Серед тих, хто відцурався свого народу, – відомий письменник, українець за походженням… Федір Достоєвський. Рід Достоєвських походив з села Достоєва біля Пінська (українсько-білоруське порубіжжя). Один з Достоєвських стає ієромонахом Києво-Печерської Лаври і в 1647 році бере участь у виборах чергового митрополита. Цікаво, що серед Достоєвських, які жили на Поділлі, найбільше було представників духовного звання. Андрій Достоєвський був священником української уніатської церкви. Він був дідом письменника Ф.Достоєвського. Син Андрія посварився з батьком і братом і подався в Москву. Звали його Михайлом, і як спомин про родину й Україну він узяв із собою, зберіг і передав своїм синам власні українські поезії. Донька великого письменника згадує: “…поетичні здібності були вже в українській родині мого батька, а не були дані щойно через мою матір-москвичку, як припускають літературні приятелі Достоєвського”. Шкода, що Ф.Достоєвський не став в обороні України.

....світ природи..

 У Чорному морі виявили єдину в світі підводну річку
Британські вчені знайшли на дні Чорного моря єдину в світовому океані підводну річку. Це відкриття зробили вчені з університету англійського м. Лідс, які проводили тут наукові дослідження. З’ясувалося, що довжина річки становить 37 морських миль, ширина – більше півмилі, а швидкість течії води – 4 милі на годину (близько 7,5 км/г). Було також відзначено, що річка переносить колосальні обсяги води – 22 тис. кубічних метрів на секунду. Якщо б ця річка перебувала на суші, то, посідала б шосте місце в світі за цим показником. Водний потік утворений проникненням через протоку Босфор більш солоної води Мармурового моря в менш солоне середовище Чорного моря. Таким чином, вода в річці відрізняється високою концентрацією солі.

...загадкова Україна...

Коли за часів Київської Русі солідний загін розбійників-варягів грабував торгові судна у цих краях, то все награбоване золото та інші цінності звозилися в одну з печер. Пізніше монахи відшукали скарби і, розділивши незліченні багатства на чотири частини, сховали їх у різних місцях. Російський цар Петро I, застосовуючи тортури, зумів дізнатися місцезнаходження лише одного скарбу від одного монаха; решта забрали таємницю із собою у могилу. Лише на початку 20 століття під час ремонтних робіт у Лаврі вдалося випадково виявити нішу з монетами і золотим начинням. А після київського землетрусу в 1975 році дала тріщину одна з внутрішніх стін огорожі. На дні розлому виявили дві великих кованих скрині. Це були ті самі варязькі скарби, заховані ченцями від очей жадібних володарів. Останній, четвертий скарб, досі перебуває у надрах лаврських печер.

фото: historicaldis.ru
Скарби кримського хана Шагін-Гірея
Кримський півострів впродовж століть був місцем, де татарські хани зберігали гроші і коштовності, золото і срібло, прикраси та начиння. Стали з’являтися чутки, що перетворилися у легенди, одна з яких зводиться до наступного: в околицях Ханського палацу в Бахчисараїзарито золото і цінності, що належали Шагін-Гірею – останньому з династії ханів. Спочатку ідеєю, що б то не сталося відшукати скарб, загорілися любителі-шукачі пригод, потім інтерес стали проявляти археологи. А відносно недавно, подейкують, навіть працівники Служби безпеки України інтенсивно працювали лопатами навколо палацу, мабуть, розшукуючи скарби кримського хана.
фото: metmuseum.org.
Золото древніх скіфів
Хлібороби і войовничі кочівники скіфи залишили після себе велику кількість курганів, де були поховані представники знаті, а разом з ними – безліч золотих прикрас, особистих речей і навіть коней, слуг і дружину, попередньо всіх убивши. Скіфи вірили в загробне життя і прагнули забезпечити небіжчиків всім необхідним для гідного життя на тому світі.
Протягом століть завжди вистачало мисливців за скарбами, тому цілком закономірно, що на сьогоднішній день більшість курганів остаточно розграбовані. Однак археологам вдається відшукати вцілілі цінності, які згодом займають місця в музеях. Це прикраси із зображенням звірів, кубки, гребені та інші предмети із золота.
Найбільшою знахідкою стала відома пектораль – нагрудна прикраса вагою більше кілограма, яку виявили під час розкопок кургану Товста Могила на Дніпропетровщині. Тонка робота, з якою виконана пектораль, викликала чималий інтерес у всьому світі і з новою силою заохотила науковців до скіфського напрямку в археології, як до одного з найбільш перспективних.
фото: toursdekiev.com.ua.
Скарби Нестора Махна
Революційний діяч, що згодом розсварився з більшовиками, Нестор Іванович Махно оточив своє життя пеленою таємниць, що огорнуло його постать всілякими домислами. Деякі з них відповідали істині, а саме – неймовірне багатство самого батька, яке дозволяло утримувати своє військо в повній бойовій готовності і не мати проблем з продовольством. Висловлюючись сучасною мовою, активи махновців зберігались у вигляді золотих царських червінців, які потрапляли до них у результаті грабежів багатих поміщиків і міських банків.
Але все рано чи пізно закінчується, і вільне життя махновців теж стало хилитися до заходу. Залишок життя Нестор Махно провів у Франції, в передмісті Парижа, перебиваючись скромними сумами від Союзу анархістів. Всі грошові активи були складені у відра і заховані в різних місцях в Україні – починаючи від лісів Гуляйполя Запорізької області (де народився і виріс Махно) і закінчуючи Старобільським Луганської області, де заритий великий ящик з золотом. У село Гаврилівка, за свідченням НКВС, навідувалися посланці Махна, щоб відвезти скарби з собою, але були схоплені. У них було вилучено два відра з золотом. Місцезнаходження решти скарбу на сьогоднішній день достеменно невідомо.
фото: klads.org.

Золото «Чорного принца»

У розпал Кримської війни, в листопаді 1854 року, на зовнішньому рейді Балаклавської бухти поблизу Севастополя затонуло англійське судно «Чорний принц». Причиною тому був небачений досі шторм, зривав дахи з прибережних будівель і трощив усе на своєму шляху. «Чорний принц» віз боєприпаси, теплий одяг і медикаменти, але по закінченні Кримської війни з’явилися відомості про те, що на кораблі були золоті соверени – зарплата для англійських солдатів. Пізніше стало відомо: 30 діжок із золотом; а ще пізніше навіть встановили грошовий еквівалент – 60 мільйонів рублів золотом.
У середині 20-х років 20 століття спільними зусиллями радянських і японських водолазів були проведені тривалі пошукові роботи, проте окрім окремих предметів та кількох золотих монет ніяких ознак діжок із золотом більше виявлено не було. До цього дня море зберігає цей скарб в недоторканності.
фото: coinshop.wordpress.com.
Барила і золотий тунель Хмельницького
Вирішивши покінчити із залежністю від Польщі, Богдан Хмельницький пішов війною проти шляхти, забираючи в результаті вдалих бойових операцій польське золото, яке звозилося в приватну резиденцію гетьмана в Суботові. Історики посилаються на письмові підтвердження того, що Хмельницький з цього золота карбував монети з гербом української держави і своїм ім’ям, проте монети так і не були знайдені. За однією з версій, барила з золотими монетами могли бути закопані в підземному тунелі, який з’єднував Суботів і Чигирин, де знаходився козачий штаб. Але на сьогоднішній день тунель завалений, і дістатися до передбачуваного місцезнаходження скарбів вельми проблемно.
За іншою версією, частина скарбів могла бути похована під Суботівським пагорбом Вовчий Шпиль. Але в кожному разі, очевидним місцезнаходженням скарбів Хмельницького залишається національний заповідник Чигирин Черкаської області.
фото: emgoldex.com.
Золото Павла Полуботка
Наказний гетьман і чернігівський полковник Павло Полуботок був одним з найбагатших людей України: він мав чималу колекцією ікон, коштовностей, зброї і великі запаси золота. Після сварки з гетьманом Іваном Мазепою Полуботок почав підтримувати політику російського царя Петра I. Однак після смерті гетьмана Скоропадського став на захист незалежності України, що спричинило гнів Петра. Полуботка арештовано, майно конфісковано. Незадовго до свого арешту Полуботок передав на зберігання близько 200 тисяч золотих монет Банку Англії; пізніше стало відомо, що частково своє золото гетьман заховав у Сумській і Чернігівській областях, а саме – у містах Глухів і Любеч.
фото: hronika.info.
Скелі Олекси Довбуша
Ватажок гуцульських опришків і народний месник Олекса Довбуш здобув славу карпатського Робін Гуда, відбираючи у місцевих феодалів надлишки багатств і роздаючи їх біднякам, з яких походив сам. Але дещо з усього цього потрапляло в руки опришків, відправлялося на зберігання в тайники, зроблені в скелях. Згодом вони названі ім’ям борця з багатіями. Крім самих Скель Довбуша, частина скарбів може бути захована в покинутих колодязях і під великими каменями. Місцезнаходження скель: Долинський район Івано-Франківської області.
фото: wikipedia.org.
Скарби на Хортиці
По суті, вся Хортиця рясніє всілякими скарбами. До цих пір тут періодично знаходять зброю козаків, домашнє начиння, прикраси, курильні трубки, пляшки і т д.
Козаки звозили на Запорізьку Січ все добро, здобуте у ворогів татар і турків. Якась частина поповнювала військову скарбницю, решта розподілялося між козаками. Щоб уберегти здобич, її надійно ховали, а тому у практично кожного козака на Хортиці був тайник, причому не обов’язково в землі. Наприклад, золотими монетами вщерть набивалися чавунні гармати, які потім опускали в річку. Після ліквідації Січі козаків силоміць переселили на Кубань, але вони припускали, що це тимчасово і розраховували повернутися за своїми скарбами, які перед виселенням надійно сховали. Існують різні версії долі скарбів війська Запорізького: за одними даними, вони так і покояться в землі Хортиці, за іншими – їх встигли вивезти.
Урочище Сагайдачного давно є чи не Меккою для мисливців за скарбами. Місцеві старожили подейкують, що тут десь під камінням зариті гроші – золоті та срібні монети.
фото: klads.org.
Золотий кінь запорожців
Згідно з однією з численних легенд, біля гирла річки Скарбної, що впадає в Дніпро, була захована вся запорізька казна. Також легенда свідчить, що з монет був відлитийзолотий кінь. Як і набиті монетами гармати, запорожці втопили коня в Скарбній. Тому річка і отримала свою назву.
Місцеві жителі стверджують, що найбагатше скарбами місце – це Великий Луг, тому тут досить часто знаходять мідні і срібні монети і інший скарб, захований козаками. Ще одна легенда стосується Стрілецького острова, де перед самою ліквідацією Запорізької Січі козаки заховали зброю, золото і срібло. На місцезнаходження скарбу нібито вказує товста гілка дуба, що росте навпроти острова. Чималий інтерес для шукачів скарбів представляє і Канцерський острів поряд з Хортицею. У тамтешній печері, кажуть старожили, заховані барила із золотом. Проте спроби розкрити завалений вхід закінчувалися нічим, а якщо і вдавалося потрапити в печеру, не було впевненості повернутися живим.
фото: mestoklada.ru.
Скарби гетьмана Мазепи
Свого часу український гетьман Іван Мазепа був одним з найбагатших людей не тільки України, а й Європи. Основу гетьманського багатства становили золото і коштовності на суму близько мільйона тодішніх рублів, що сьогодні можна порівняти з мільярдом доларів. Але, як і у випадку з Нестором Махном, насолодитися своїми незліченними скарбами Мазепа не зумів, провівши залишок життя в убогості.
Самі ж скарби були заховані в різних місцях. Частина зарита в підземеллях резиденції Мазепи в Батурині, частина – в селі Гончарівка, в околицях замку на крутому березі річки Сейм поруч з дорогою, що веде в Конотоп. Ще одна частина гетьманського скарбу прихована в Києві, а саме – в районі підземного переходу біля готелю «Салют». Під час будівництва підземки робочі виявили вхід, але в силу якихось причин не стали туди лізти, а просто засипали його. Ще одне з передбачуваних місць скарбу – околиці Бахмача.
фото: vilingstore.net.
Скарб Вишневецького в Лубнах
Поблизу міста Лубни на Полтавщині знаходиться фортеця, яка свого часу була резиденцією польського князя Ієремії Вишневецького. Очевидно, магнат планував ґрунтовно осісти в замку, оскільки у його підземеллях зберігалися незліченні багатства, які, щоправда, довелося залишити через стрімкий наступ війська Хмельницького. Взявши з собою тільки найнеобхідніше, Вишневецький зі своїм військом спішно залишив фортецю, яку незабаром захопили козаки і зруйнували її. Таким чином, золото Вишневецького опинилося під руїнами замку.
До кінця 19 століття стало відомо про наявність величезного тунелю, який привернув увагу багатьох шукачів скарбів, але, крім кількох срібних монет, на підлозі нічого суттєвого знайти не вдалося. До того ж просунутися ґрунтовно вглиб неможливо через брак повітря. Щоб уникнути можливих жертв, тунель був завалений за вказівкою місцевої влади.
На початку 20-х років 20 століття група археологів виявила ще кілька підземних тунелів з останками польських вояків, які, мабуть, задихнулися, ховаючись від козаків. Але скарб Вишневецького так і залишився практично недоторканним.
фото: klads.org.
Золото Данила Апостола
Данило Апостол був останнім гетьманом, що спирався на запорізькі традиції і прагнув зберегти вільний козацький дух. Також він чимало зробив для України і прямо заявив російському царю Петру I, що політичні методи Росії – дикість і азіатчина, які блокують розвиток країни і ставить під загрозу безпеку сусідів.
Данило Апостол був досить багатий, крім того, ще гетьман Мазепа подарував йому землю у Великих Сорочинцях (Полтавська область, Миргородський район). Апостол докупив землю, побудувавши маєток і Спасо-Преображенський храм, а також цілу мережу підземель і катакомб, в яких заховав свої незліченні багатства. Данило Апостол мав слабкість до масивної посуди із золота і срібла, дорогої зброї, творів мистецтва і т.д. Гігантський скарб прихований в підземеллях, частину входів до якого ретельно приховано, але деякі мають мало не парадні входи. З часом вони обвалилися, але пошуки скарбу Данила Апостола не припиняються досі.
фото: libavasail.lv.

Наш хліб починається з благословення на добро, коли з чистим серцем і світлими думками ми розпочинаємо велику справу

фото: Кравчук Олександрфото: mooka.com.uaфото: Pavlo Vakhrushevфото: Колієва Оксанафото: Денис Ткаченкофото: Олексій Ричковфото: Олег Козловськийфото: Тарасфото: Taras Lesivфото: Женева (Юрій Афонін)