субота, 16 квітня 2016 р.

16 квітня 1971 року КДБ при РМ УРСР надіслав на адресу ЦК КПУ інформаційне повідомлення про виявлення місць поховання страчених людей в районі хутора Биківня.


Биківня (нині – північно-східна околиця Києва) - це найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. За різними даними, тут поховані від 15 до понад 100 тис. осіб, що були закатовані під час допитів або розстріляних в позасудовому порядку органами НКВС у Києві.
13 квітня 1971 року міліція затримала трьох підлітків, що в районі хутора Биківня розкопували ями із "рештками скелетів людей" та діставали звідти золоті коронки та зуби.
Записка КДБ повідомляє, що у вказаному районі загалом було знайдено більше 100 ям. 15 квітня спеціальна комісія (у складі: районний прокурор, представники МВС та КДБ, судмедексперт) розрила одну яму та дістала звідти 25 рештків скелетів.
Більшість черепів мали кульові отвори.
З ям були вилучені: чоловіче та жіноче взуття, зубні щітки, розчіски, маленька металева кастрюля та кружки, окуляри, потмоне, дерев'яна табакерка, ремінці та інші предмети. Частина речей була закордонного виробництва. Також були знайдені дві скляні півлітрові пляшки з датою випуску "лютий 1939 року".
Комісія зробила висновки:
- Йдеться про розстріл людей;
- Хронологічно розстріли відбулися в період Другої світової;
- Вбиті перед смертю знаходились не в тюрмі, а, судячи з усього, в якомусь таборі;
- Кількі ть вбитих та похованих - близько 2 тисяч;
- Вбиті в більшості своїй були міськими жителями.
Взагалі, вперше інформацію про масштабні поховання у Биківнянському лісі оприлюднили представники німецької окупаційної влади у 1941 році. Розкопки продовжувались до 1943 року.
СРСР у свою чергу проголосив, що знайдені рештки належать жертвам німецьких окупантів. Для підтвердження наводився той факт, що у 1941-1943 роках з іншої сторони Биківнянського лісу діяв німецький концтабір.
Тільки у 1971 році під тиском масових скарг на мародерів у Биківнянському лісі нарешті було проведено розкопки.
Знову державна комісія оприлюднює висновок про те, що знайдені рештки належать замордованим в'язням німецького концтабору... Після завершення робіт на впорядкованій території висадили ліс.
У 1987 році на вимогу громадських організацій було створено ще одну державну комісію. Вона лише підтвердила попередні висновки.
Але вже у грудні 1988 року Рада Міністрів УРСР під дуже серйозним тиском громадськості видала розпорядження про проведення додаткового вивчення обставин та документів, пов’язаних із Биківнею.
Нарешті було порушено кримінальну справу (№ 50-0092) по факту виявлення масових поховань людей. За період з грудня 1988 року по квітень 1989 було вивчено місце події, виявлено і вилучено предмети з особистими ознаками, написами, гравіруванням, проведено криміналістичні експертизи, проаналізовано архівні матеріали, листи, заяви і повідомлення громадян, зібрано свідчення очевидців.
Висновок 1989 року: "в 19 і 20 кварталах Дніпровського лісництва у 1936-1941 р.р. відбувалось поховання осіб, репресованих за так звану контрреволюційну діяльність, засуджених у позасудовому порядку чи виїзною сесією військової колегії Верховного Суду СРСР до розстрілу, вироки стосовно яких було виконано Києві, а також розстріляних на цьому місці не менше ніж двох груп людей... ".
Таким чином, влада вперше офіційно визнала, що у Биківні поховано жертви комуністичних репресій.
Як і в який період відбувалися поховання?
Ось про що свідчать документи й архіви:
- Дозвіл на виділення земельної ділянки для спецпотреб Народного Комісаріату Внутрішніх Справ було видано Київською адміністрацією 20 березня 1937. Йдеться про частину лісового масиву –– площею 4,5 га в районі 19-20 кварталів Дарницького лісництва (дані польських військових топографів свідчать, що насправді розмір поховання – 5,3 га).
- Ця територія була обнесена високим зеленим парканом – 2-3 м. й перебувала під цілодобовою охороною співробітників НКВС.
- Тіла вбитих привозили до лісу вночі закритими брезентом вантажівками з катівні НКВС у будинку колишнього Інституту шляхетних дівчат (нині - Жовтневий палац) та спецвідділу Лук'янівської тюрми. У 1940-1941 рр. розстріли часом проводились і на території спецділянки.
- За даними СБУ 2009 року, встановлені прізвища 14 191 особи, яким було винесено вироки в Києві та які захоронені в Биківні, про що знайдено документальні архівні підтвердження.
За даними експертів, для встановлення справжніх масштабів репресій необхідно розсекретити й оприлюднити матеріали роботи урядових комісій та слідчої групи прокуратури УРСР, які займалися розслідування Биківнянської трагедії в 70-80-ті роки.
Стаття Олени Кухар

Немає коментарів:

Дописати коментар