1768 року Катерина ІІ подарувала тут помішиці Кудашевій 918 жителів та 8443
десятини землі. Деякий час село називалося Кудашевим. Кудашеви належали до
старовинного дворянського роду походженням із татарських князів, які оселилися на
південних підступах Росії після розпаду Золотої Орди. На межі XVII і XVIII ст. частина
цього роду прийняла православ’я і протягом наступних трьох століть дала Росії цілу
плеяду яскравих діячів військового мистецтва, дипломатії, державного будівництва,
культури та науки.
Зокрема генерал-майор князь Микола Данилович Кудашев був героєм Вітчизняної
війни 1812 року, учасником битви під Бородіно. Він був близьким другом фельдмаршала
Михайла Кутузова. Згодом вони ще й породичалися - великий полководець віддав йому за
дружину свою доньку Катерину Михайлівну. 1813 року Микола Данилович Кудашев
загинув у битві під Лейпцигом.
Його брат, князь Сергій Данилович Кудашев, був київським губернатором. Донька
Сергія Даниловича, Олександра, у заміжжі — Бердяєва, була матір’ю знаменитого
російського філософа Миколи Олександровича Бердяєва. Онука Сергія Даниловича -
Олександр Сергійович Кудашев, професор Київського політехнічного інституту, 23
травня 1910 року пролетів кілька десятків метрів на літаку-біплані «Кудашев-1» власної
конструкції. Доти в Росії літали тільки закордонними літаками. Ця подія ознаменувала
початок розвитку російської авіації, першовідкривачем якого вважається князь Кудашев.
У 1913-1915 роках князь Кудашев був одним із співзасновників будівництва
залізниці, яка за проектом мала пройти трохи далі від його маєтку у Малій Висці. Проте за
наполяганням дружини Раїси Адамівни проект переглянули: вона дуже хотіла споглядати
на рух потягів з вікна свого будинку. Дружина князя була натурою творчою, саме її перу
належать рядки дитячої пісні "В лесу родилась елочка».
Ще гімназисткою Раїса Адамівна почала писати вірші. У 18-річному віці відіслала
у журнал «Малятко» свій вірш під псевдонімом «А.Э.». З того часу її вірші стали
регулярно публікувати у різних дитячих журналах під псевдонімами. Працюючи
гувернанткою у овдовілого князя Кудашева, через короткий час вона вийшла за нього
заміж і світ побачив нову княгиню - Раїсу Адамівну Кудашеву.
26
У грудні 1903-го у редакцію журналу «Малятко» надійшов вірш «Елка», який був
опублікований під уже відомим псевдонімом «А.Э.». У 1905-му москвич Леонід Бекман
читав своїм дітям вірші з журналу «Малятко», і зацікавився «Елкой». Сів за рояль і
відомий нам музичний мотив миттєво з'явився для тих рядків, що були написані простим
чотиристопним ямбом. Ноти пісні записала дружина-піаністка. Згодом подружжя стало
складати для дітей інші пісні і, щоб не переписувати їх для знайомих, видавати збірники.
Так пісня "В лесу родилась елочка" стала робити свої перші несміливі кроки на шляху до
слави.
Після революції князь Кудашев помер, маєток у Малій Висці розграбували і
реквізували, а княгиня влаштувалася працювати бібліотекарем. Вона і не здогадувалася,
що її вірш став піснею. Лише у 1921-му у вагоні потяга Раїса Кудашева випадково почула,
як маленька дівчинка наспівує знайомі слова. Це була її «Елка».
У 1941-му відома дитяча письменниця і редактор Есфір Емден складала поетичну
збірку «Елка». Виявилося, що справжнє ім'я автора віршів до пісні «В лесу родилась
елочка» невідоме. Піврічні пошуки увінчалися успіхом: у редакції журналу «Малятко»
Емден дізналася, що А.Э. і Раїса Кудашева - одна і та ж оcоба. З того часу «Елку»
виконували уже як пісню на вірші Кудашевої і музику Бекмана.
Про те, як Кудашеву прийняли у Спілки письменників, ходить кілька легенд. За
однією, у кабінет Горького зайшла літня жінка, яка повідомила, що хотіла б вступити у
його організацію. Коли Горький поцікавився, що ж вона написала, жінка відповіла:
«Тільки дитячі тоненькі книжки». На це Горький відповів, що у його організацію
приймають тільки серйозних авторів, які написали романи і повісті. «Ні, так ні», -
відповіла на це жінка і пішла до дверей, а потім обернулася, і запитала: «Може, ви чули
хоч один мій вірш?» І прочитала Горькому знамениті рядки: «В лесу родилась елочка, в
лесу она росла...». Коли Горький почув ці слова, то прийняв Кудашеву до Спілки
письменників.
За іншою версією у Спілку письменників прийняв Кудашеву її голова Олександр
Фадєєв. Начебто спочатку він відмовив невідомій поетесі, а потім попросив прочитати
що-небудь з її творів. Вона почала читати. «То це ви написали?» - запитав Фадєєв і віддав
розпорядження, щоб автора цих віршів негайно оформили у Спілку письменників і надали
їй усіляку допомогу. "Її вірші мають таку популярність, яка нашим поетам і не снилася», -
підкреслив Фадєєв.
А популярність і визнання
прийшли до Раїси Кудашевої лише
наприкінці 50-х років , коли їй йшов
уже восьмий десяток. У той час були
надруковані два інтерв'ю з нею в
«Огоньке» і у «Вечерней Москве».
Утім, до слави Кудашева
ставилася з вражаючою
байдужістю і тривалий час
ховалася під різними ініціалами і
27
псевдонімами. Пояснювала це так: «Я не хотіла бути відомою, але й не писати не могла».
А написала вона до 200 віршів, оповідань та казок. Померла Раїса Адамівна у 1964 році
скромною 86-річною пенсіонеркою.
Будинок Кудашевих у Малій Висці по вулиці Жовтневій, 49 зберігся. У
радянські часи тут була школа, нині – станція юних техніків. Двоповерхова споруда не
вражає свою архітектурою. Вікно з причілку будинку на першому поверсі, через яке Раїса
Адамівна любила спостерігати за рухом потягів по залізничному мосту, нині замуроване.
Немає коментарів:
Дописати коментар