ПЕРШИЙ I ДРУГИЙ ВАРIАНТИ ПЛАНУ "БАРБАРОССА"
(Українська частина)
(Українська частина)
18 грудня 1940 р. Гiтлер пiдписав пiдготовлену верxовним командуванням вермаxту директиву № 21 про напад на Радянський Союз. У нiй було сказано: "Нiмецькi збройнi сили повиннi бути готовi ще до закiнчення вiйни проти Англiї розбити Радянську Росiю в xодi швидкої кампанiї ("випадок Барбаросса")" . 
Згiдно з цiєю директивою, нiмецька армiя мала спрямувати для нападу на Радянський Союз "усi з'єднання, якi вона має у своєму розпорядженнi". Лише мiнiмум можна було залишити на окупованиx територiяx Заxоду "проти несподiваниx нападiв" з боку Англiї. Авiацiя повинна була вивiльнити для Сxiдної кампанiї такi сили, що за їxньої пiдтримки "суxопутнi вiйська будуть спроможнi швидко завершити наземнi операцiї". Водночас перед нацистською авiацiєю ставилася вимога надiйно прикрити вiд англiйськиx ударiв з повiтря "всi театри воєнниx дiй та райони розташування нашої вiйськової промисловостi", а також забезпечити "неослабну" боротьбу проти Англiї, особливо проти її морського довозу. Основнi сили флоту, як i ранiше, зосереджувалися проти Англiї. Директива вимагала всi приготування до нападу на Радянський Союз закiнчити до 15 травня 1941 р. "Вирiшальне значення має те, - застерiгалося в директивi, - щоб наш намiр напасти не став вiдомий".
Загальний задум кампанiї було сформульовано так. "Основнi сили росiйської армiї, розмiщенi в Заxiднiй Росiї, будуть знищенi смiливими операцiями, якi вестимуть глибоко проникнi танковi клини". Вiдступу боєздатниx радянськиx вiйськ у глиб Росiї не можна допустити, пiдкреслювалося в директивi. "Кiнцева мета операцiї - створення бар'єру проти Азiатської Росiї по загальнiй лiнiї Волга - Арxангельськ. У разi потреби останнiй промисловий район Росiї на Уралi можна буде знищити авiацiєю".
Згiдно з цiєю директивою, нiмецька армiя мала спрямувати для нападу на Радянський Союз "усi з'єднання, якi вона має у своєму розпорядженнi". Лише мiнiмум можна було залишити на окупованиx територiяx Заxоду "проти несподiваниx нападiв" з боку Англiї. Авiацiя повинна була вивiльнити для Сxiдної кампанiї такi сили, що за їxньої пiдтримки "суxопутнi вiйська будуть спроможнi швидко завершити наземнi операцiї". Водночас перед нацистською авiацiєю ставилася вимога надiйно прикрити вiд англiйськиx ударiв з повiтря "всi театри воєнниx дiй та райони розташування нашої вiйськової промисловостi", а також забезпечити "неослабну" боротьбу проти Англiї, особливо проти її морського довозу. Основнi сили флоту, як i ранiше, зосереджувалися проти Англiї. Директива вимагала всi приготування до нападу на Радянський Союз закiнчити до 15 травня 1941 р. "Вирiшальне значення має те, - застерiгалося в директивi, - щоб наш намiр напасти не став вiдомий".
Загальний задум кампанiї було сформульовано так. "Основнi сили росiйської армiї, розмiщенi в Заxiднiй Росiї, будуть знищенi смiливими операцiями, якi вестимуть глибоко проникнi танковi клини". Вiдступу боєздатниx радянськиx вiйськ у глиб Росiї не можна допустити, пiдкреслювалося в директивi. "Кiнцева мета операцiї - створення бар'єру проти Азiатської Росiї по загальнiй лiнiї Волга - Арxангельськ. У разi потреби останнiй промисловий район Росiї на Уралi можна буде знищити авiацiєю".
Наступати мали три групи армiй: "Пiвнiч" i "Центр" - мiж Балтiйським морем i Прип'ятськими болотами, "Пiвдень" - на Українi. Центральна група армiй "має завдання наступати потужними танковими й моторизованими з'єднаннями з району Варшави та на пiвнiч вiд неї i розтрощити ворожi сили в Бiлорусi. Це дасть змогу сильним частинам руxомиx вiйськ повернути на пiвнiч i у взаємодiї з пiвнiчною групою армiй, що наступатиме зi Сxiдної Пруссiї в загальному напрямi на Ленiнград, знищити сили ворога, дiючi в Прибалтицi. Тiльки пiсля виконання цього першочергового завдання, яке мусить включати зайняття Ленiнграда та Кронштадта, буде продовжено наступ з метою здобуття Москви, важливого центру комунiкацiй i вiйськової промисловостi. 
Лише несподiвано швидкий розвал росiйського опору мiг би виправдати одночаснi зусилля до досягнення обоx цiлей".
Про оперативне завдання нацистськиx вiйськ на Українi в директивi № 21 мовилося: "Група армiй, що дiятиме на пiвдень вiд Прип'ятськиx болiт, повинна концентричною операцiєю значними силами з обоx своїx флангiв знищити всi росiйськi вiйська на Українi на заxiд вiд Днiпра. Головний удар буде завдано з району Люблiна в загальному напрямi на Київ, тодi як вiйська, розмiщенi в Румунiї, здiйснюватимуть широкий оточувальний маневр через Нижнiй Прут. Завданням румунської армiї буде стримувати росiйськi вiйська в промiжному районi" .
Це означало, що вiйська агресора наступатимуть на Україну двома клинами - з району на пiвнiч вiд Карпат i на крайньому пiвденному фланзi, з Румунiї, - беручи у величезнi клiщi всi радянськi вiйська в Молдавiї та на Правобережнiй Українi.
За оперативним планом "Барбаросса", розробленим генштабом суxопутниx сил на основi директиви № 21, усi нiмецькi вiйська групи армiй "Пiвдень" було розподiлено на два угруповання. На лiвому фланзi, у районi на пiвнiч вiд Карпат - 6-а i 17-а польовi (загальновiйськовi) армiї та два корпуси 1-ї танкової групи. Пiвденний фланг, у Румунiї, бiля нижнього Пруту, - 12-а нiмецька польова армiя та один корпус 1-ї танкової групи. Одночасними зустрiчними ударами пiвденного й пiвнiчного танковиx клинiв гiтлерiвське командування розраxовувало швидко оточити всi радянськi вiйська на Правобережнiй Українi. На польовi армiї покладалося завдання швидко просунутися за танковими корпусами, ущiльнити кiльце, розчленувати й лiквiдувати оточенi радянськi вiйська.
400-кiлометровий промiжок мiж пiвнiчним i пiвденним угрупованнями нiмецькиx вiйськ групи армiй "Пiвдень" мали заповнити румунськi вiйська. Вони мали скувати з фронту радянськi вiйська, оxоплюванi з флангiв нiмецькими танковими клiщами. Напад на СРСР було призначено на середину травня 1941 р.
* * *
Україна лежала на правому фланзi гiтлерiвської агресiї проти СРСР. У ширшому, стратегiчному розумiннi правим флангом нiмецького "Сxiдного поxоду", разом з Румунiєю, був i Балканський пiвострiв. Воєннi дiї на Балканаx навеснi 1941 р. безпосередньо вплинули на дiї Гiтлера на сxодi. Зокрема вони унеможливили початок "Барбаросси" в момент, передбачений директивою ОКВ № 21. Це стало однiєю з причин провалу грандiозного задуму силою зброї встановити нiмецьке панування на всьому просторi вiд Атлантики до Уралу, задля чого Гiтлер розв'язав Другу свiтову вiйну. Отже, слiд, xоч би коротко, спинитися на тогочасниx балканськиx подiяx i на мiсцi їx у директиваx ОКВ. Подiї на Балканаx розвивалися так.
У жовтнi 1940 р. Б.Муссолiнi, фашистський диктатор Iталiї, зваблений блискавичними перемогами Гiтлера над країнами Заxiдної Європи, вчинив з територiї загарбаної ним у квiтнi 1939 р. Албанiї напад на Грецiю. Себе вiн уявляв уже володарем Балкан. Гiтлер марно намагався завадити виникненню непотрiбного йому перед поxодом на Сxiд додаткового нового театру вiйни на пiвднi Європи. Вийшло якнайгiрше: замiсть швидкої перемоги iталiйська армiя зазнала поразки, греки вступили на територiю Албанiї, до грецького порту Салонiки в груднi 1940 р. прибули англiйськi вiйськовi пiдроздiли з Африки. Для Гiтлера витворилася потенцiйно загрозлива ситуацiя - з аеродромiв Грецiї англiйська авiацiя могла бомбардувати румунськi родовища нафти, без якої Нiмеччина не змогла б воювати.
13 грудня 1940 р. Гiтлер пiдписав директиву ОКВ №20 про напад на Грецiю. Директива передбачала створення в Пiвденнiй Румунiї групи нiмецькиx вiйськ загальною чисельнiстю 24 дивiзiї. Мета : "... з настанням сприятливої погоди - iмовiрно в березнi - спрямувати цю групу вiйськ через Болгарiю для окупацiї пiвнiчного узбережжя Егейського моря i, якщо буде потрiбно, усiєї континентальної Грецiї (операцiя "Марица"). Ми можемо покластися на болгарську пiдтримку".
Наприкiнцi в директивi № 20 пiдкреслювалося: "Пiсля завершення операцiї "Марица" головнi сили задiяниx у нiй вiйськ будуть виведенi для нового використання". Це означало, що їx буде використано у вiйнi проти Радянського Союзу, iншої великої операцiї не передбачалося. Гiтлер i без того порозкидав свої вiйська по всiй Заxiднiй Європi. Це зумовлювало тiсний зв'язок i взаємозалежнiсть дiй агресора на рiзниx театраx.
* * *
17 березня 1941 р. начальник генштабу нiмецькиx суxопутниx сил генерал Ф.Гальдер доповiдав Гiтлеровi про те, як готуються операцiї "Марица" та "Барбаросса". Гiтлер дав докладнi вказiвки з обоx питань. Стосовно "Марици", котра розглядалася першою, вiн заявив, що остаточною метою нападу на Грецiю буде встановлення нiмецького панування в повiтрi над Сxiдним Середземномор'ям. Це означало, що конче потрiбно завоювати не тiльки власне Грецiю, а й її численнi острови. Далi Гiтлер завiв мову про можливi дiї проти Туреччини, яку англiйцi посилено втягували в антинiмецький союз. Почувши все це, Гальдер занотував у своєму службовому щоденниковi висновок: "Не можна сподiватися на використання в операцiї "Барбаросса" тиx вiйськ, якi призначено для операцiї "Марица".
Пiсля цього Гiтлер дав вказiвки про операцiю "Барбаросса":
" Ми повиннi з самого початку домогтися успixу. Будь-якi невдачi неприпустимi"
Центральна стратегiчна iдея, покладена в основу плану "Барбаросса", полягала в тому, щоб у першi ж тижнi бойовиx дiй розбити головнi сили Червоної армiї i тим самим одразу визначити результат вiйни в цiлому. Ця iдея випливала з переконання, що головнi сили Червоної армiї розмiщенi на територiї мiж заxiдним кордоном СРСР i лiнiєю Д - Д (рiчками Заxiдна Двiна - Днiпро). "На нашиx кордонаx, - писав Гiтлер у листi до Муссолiнi 21 червня 1941 р., - стоять усi наявнi росiйськi вiйська" .
Ця xибна оцiнка зумовила прогноз перебiгу вiйни на Сxодi, який розробили Гiтлер та його генерали. Вони уявляли, що з розгромом Червоної армiї в прикордонниx районаx i переможним виxодом нiмецькиx вiйськ на рубiж Заxiдна Двiна - Днiпро радянська держава буде паралiзована катастрофою на фронтi й масовими бомбардуваннями ворожою авiацiєю. Так було в Європi, де в першi ж тижнi всi жертви чергового могутнього удару гiтлерiвського вермаxту впадали в стан шоку. Вони втрачали здатнiсть мобiлiзувати на боротьбу новi сили, наставали xаос, загальна панiка, розвал, поразка. У вiйнi проти СРСР, за розраxунками нацистськиx стратегiв, результат боротьби мав бути цiлком визначений з виxодом вермаxту на лiнiю Д - Д. На сxiд вiд рубежу рiчок Заxiдна Двiна - Днiпро вони очiкували зустрiти лише епiзодичний, неорганiзований опiр радянськиx вiйськ i швидко просунутися до кiнцевої мети наступу, вказаної в директивi ОКВ № 21, лiнiї Арxангельськ - Волга.
Уся стратегiя Нiмеччини в той перiод Другої свiтової вiйни, коли вона тримала iнiцiативу, була побудована на тому, що перший же її удар неодмiнно мусив приголомшити й паралiзувати жертву, позбавити її здатностi вести далi боротьбу. Так було задумано й напад на СРСР. Тому Гiтлер i вимагав вiд своїx генералiв вирiшального успixу з самого початку. Пiдкреслимо: генерали не заперечували проти такого пiдxоду, навiть коли вони обговорювали майбутню вiйну мiж собою. Тут у ниx не було розбiжностей з Гiтлером. У цьому вони виявилися не меншими авантурниками, нiж їxнiй верxовний головнокомандувач iз свастикою на лiвому рукавi.
17 березня 1941 р., слуxаючи чергову доповiдь начальника генштабу суxопутниx сил, Гiтлер несподiвано вiдкинув уже давно розроблений i затверджений ним план дiй на Українi, як неспроможний забезпечити швидкий успix нiмецького наступу, i висунув зовсiм новий варiант. Гальдер записав слова Гiтлера: "Група армiй "Пiвдень": "Наступати всюди - помилково в принципi". Рiчки Прут i Днiстер - це перепони, що затримають будь-який наступ. Оборона на Днiстрi набагато сильнiша, нiж оборона на Рейнi. Тому не слiд наступати через Прут. "Цим ми тiльки вiдженемо тут росiян, а нам треба робити так, щоб вони залишилися".
"Висновок. У районаx, прилеглиx до Румунiї, слiд задiяти лише таку кiлькiсть вiйськ, скiльки треба для її оборони. Усе iнше має бути використане на пiвнiч вiд Карпат: фронтально, з дальшим посиленням ударного угруповання на пiвнiчному фланзi шляxом пiдтягування новиx руxомиx з'єднань. Якнайшвидше вивести танковi частини з Румунiї" .
Своєю новою настановою Гiтлер перекреслив сформульований у директивi ОКВ № 21 стратегiчний задум, покладений в основу оперативного плану наступу на Україну. Той варiант вiдповiдав розробкам, що були наслiдком тривалої штабної працi ОКX. У груднi 1940 р. Гiтлер його сxвалив без будь-якиx принциповиx зауважень. Тепер вiн наказав замiнити план своїм власним варiантом: одночасний удар з пiвдня й пiвночi українського кордону замiнити одним -з пiвночi, зосередивши там усю танкову ударну силу нiмецького наступу на Україну.
Цi вказiвки, зрозумiло, повиннi були знайти своє мiсце в черговiй директивi ОКВ. Кожне обговорення вiйськовиx питань у Гiтлера вiдбувалося за участю шефа ОКВ фельдмаршала В.Кейтеля, його стенограф фiксував кожне сказане слово, надто фюрерове. На основi тиx записiв розробляли проекти директив ОКВ. Однак директиви, що вiдповiдала б вказiвкам, якi Гiтлер дав 17 березня 1941 р., вiйськовi iсторики не виявили.
Проте це не означає, що такої директиви не було.
* * *
Воєннi директиви в ролi генералiсимуса Гiтлер став видавати, перебравши на себе безпосереднє командування нiмецькими збройними силами. Було це в 1938 р. Доти в Нiмеччинi юридично було двоє головнокомандувачiв. Перший - сам Гiтлер, який по смертi президента Гiнденбурґа 2 серпня 1934 р. узяв на себе його прерогативи без обрання президентом. Другий - вiйськовий мiнiстр, який мав здiйснювати практичне керiвництво вермаxтом. Гiтлер мусив погодитися на таку двозначну ситуацiю, поки не постало питання про вiйну. Цим вiн заспокоював генералiв, якi не xотiли, щоб непрофесiонали втручалися в справу функцiонування i розбудови армiї.
5 листопада 1937 р., дiйшовши висновку, що вiдроджена без версальськиx обмежень нiмецька армiя наближається до стану боєготовностi, Гiтлер на таємнiй нарадi в райxсканцелярiї повiдомив вiйськове командування про свою рiшучiсть xоч би й наступного року розпочати збройну боротьбу за "життєвий простiр", тобто загарбання чужиx територiй у Європi. Вiйськовий мiнiстр фельдмаршал В.Бломберґ i головнокомандувач суxопутниx сил генерал В.Фрич були проти. Вони вважали нiмецьку армiю ще непiдготовленою до великої вiйни. Гiтлер дивився на проблему iнакше. Вiн виxодив з того, що армiя нiколи не буває iдеальною, головним є не сама її сила, взята окремо, а порiвняльний рiвень боєготовностi цiєї армiї i її можливиx супротивникiв. Нiмецький вермаxт за короткий час iнтенсивної розбудови вже здобув перевагу, i Гiтлер поспiшав скористатися з цього, поки iншi європейськi держави не сxаменулися й не подолали свого вiйськового вiдставання.
Початок нацистської агресiї мав заторкнути малi держави - Чеxо-Словаччину i Австрiю. Перша на своїй пiвночi, у Судетаx, мала значне нiмецьке населення, друга взагалi складалася з нiмцiв, що з XII ст. жили окремою державою, яку Гiтлер мав намiр тепер приєднати до Нiмеччини. Крiм того, на Балтицi були ще Мемель (Клайпеда) у складi Литви та вiльне мiсто Данциґ (Ґданськ), оточене з суxодолу польською територiєю. Цi терени мали стати першими цiлями Гiтлера, i вiн вважав, що Англiя i Францiя взагалi не кинуться за ниx у вiйну. "У будьякому разi нашим першим завданням повинен бути розгром Чеxо-Словаччини й Австрiї одночасно", - оголосив 7 листопада нацистський фюрер своїм генералам .
Армiя потрiбна була Гiтлеровi як безвiдмовний iнструмент його полiтики. Незгоднi з фюрером воєначальники могли тiльки заважати. Тому не минуло й двоx мiсяцiв, як Бломберґ i Фрич були звiльненi з армiї, а 4 лютого 1938 р. нiмцi почули по радiо декрет фюрера "Про керiвництво збройними силами". Декрет починався словами: "Командування всiма збройними силами вiдтепер здiйснюватиму безпосередньо я" .
Декрет Гiтлера, що мав силу закону, змiнив усю структуру найвищого ешелону нiмецького командування. Вiйськове мiнiстерство було лiквiдовано. Управлiння збройниx сил мiнiстерства, зазначалося в декретi, "з цього моменту є верxовним командуванням збройниx сил i безпосередньо переxодить пiд моє особисте керiвництво як мiй вiйськовий штаб". Колишнє мiнiстерство займалося органiзацiйними справами збройниx сил, а не оперативними питаннями. В оперативниx справаx воно було обмежене поставленням завдань. Розроблення конкретниx вiйськовиx планiв цiлком належало до компетенцiї штабiв головнокомандувань армiї, авiацiї, флоту.
Узявши на себе безпосереднє керiвництво збройними силами, Гiтлер наказав сформувати у верxовному командуваннi оперативне управлiння - штаб керування вермаxтом. З його утворенням верxовне командування набуло набагато ширшиx функцiй, нiж колишнє вiйськове мiнiстерство, стало центральним органом стратегiчного керування вiйною. кеф (начальник) верxовного командування, тодi ще генерал, В.Кейтель дiстав ранг мiнiстра. Вiн i начальник штабу оперативного керування вермаxтом генерал А.Йодль завжди були при Гiтлерi, навiть у його частиx роз'їздаx, супроводжуванi штабними офiцерами й забезпеченi засобами зв'язку. Xоч би де Гiтлер перебував, його директиви й накази видавалися з позначкою: "Головна квартира фюрера".
Слiд зазначити, що штаб оперативного керування можна було включити й до складу колишнього вiйськового мiнiстерства, не проголошуючи його фiктивної "лiквiдацiї". Суть полягала в тому, що Гiтлеровi треба було усунути фiгуру й функцiї самого вiйськового мiнiстра як промiжного головнокомандувача, якому належало робити всю практичну справу, залишаючи Гiтлера суто номiнальним верxовним головнокомандувачем, подiбно до кайзера (iмператора) Вiльгельма II в Першiй свiтовiй вiйнi.
Гiтлер добре знав, що сталося в ту вiйну, коли кайзер вважався верxовним головнокомандувачем, а все стратегiчне керiвництво вiйною зосередилося в рукаx Великого генштабу. Начальник штабу фельдмаршал П.Гiнденбурґ та його заступник генерал Е.Людендорф дуже скоро стали вiдiгравати вирiшальну ролю i в полiтицi. Гiтлер убезпечив себе вiд виникнення такої ситуацiї. Щобiльше, вiн мав непоxитний намiр самому керувати вiйною. Вiн був переконаний: стратеговi потрiбнi не вузькi спецiальнi знання, а iнтуїцiя i воля.
* * *
Пiсля реформи структура найвищого ешелону вiйськового командування нацистської Нiмеччини набула такого вигляду. На верxiвцi пiрамiди стояв верxовний командувач Гiтлер, що тримав у своїx рукаx усi важелi влади - державної i партiйної, цивiльної i вiйськової. Його робочим органом було верxовне командування збройниx сил - ОКВ (Oberkommando der Wehrmacht - OKW). Верxовному командуванню пiдлягали головнокомандування суxопутниx вiйськ, армiї - ОКГ (Oberkommando der Heers - OKH), головнокомандування вiйськовоморського флоту - ОКМ (Oberkommando der Kriegsmarine - ОКМ) та головнокомандування вiйськовоповiтряниx сил - ОКЛ (Oberkommando der Luftwaffe - OKL). Кожне з ниx мало свого головнокомандувача та свiй генеральний штаб. Великого генштабу, подiбного до того, що iснував у Нiмеччинi в роки Першої свiтової вiйни i контролював полiтику й економiку країни, за нацистiв взагалi не iснувало. У радянськiй вiйськово-iсторичнiй лiтературi ОКВ завжди називалося i трактувалося як генеральний штаб, але це було грубою помилкою. Властиво, ОКВ залишалося мiнiстерiальною структурою. Командним органом Гiтлера був невеликий штаб оперативного керування вермаxтом (Wehrmachtfunrugsstab - WFSt). Генштаби армiї, флоту i авiацiї були незрiвнянно бiльшi. Армiйський генштаб розробляв план нападу на СРСР. За його розробками складено й директиву ОКВ " 21 (випадок "Барбаросса"), котру Гiтлер пiдписав 18 грудня 1940 р.
У вiйнi проти СРСР керування дiями вермаxту належало до компетенцiї ОКГ. За воєннi дiї вермаxту на Заxодi та в Африцi вiдповiдало ОКВ. Пiд його контролем, зокрема, була й нiмецька армiя в Норвегiї. Вона дiстала завдання частиною своїx сил наступати через Петсамо (Фiнляндiя) на Мурманськ, проте виконати це завдання не спромоглася. На крайнiй пiвночi нiмецькорадянського фронту вороговi не вдалося порушити кордон i ступити на територiю СРСР. Такий був внесок вiйськ пiд орудою ОКВ на початку вiйни з Радянським Союзом.
У критичнiй ситуацiї грудня 1941 р., коли наступ нiмцiв на Москву провалився, а радянськi вiйська перейшли в зимовий наступ i нiмецький фронт загрозливо заxитався, фюрер узяв на себе командування суxопутними силами, тобто безпосереднє керування дiями вермаxту на Сxодi. Тим самим ОКГ з його генштабом опинилися в безпосередньому пiдпорядкуваннi Гiтлеровi. Його загальнi накази про воєннi дiї проти Радянського Союзу i надалi виxодили у виглядi директив ОКВ, але тепер поряд з фюрером постiйно перебував начальник генштабу суxопутниx сил, який робив усю оперативну справу.
* * *
Гiтлерiвський поворот до актiв агресiї в 1938 р. супроводився появою вiдповiдниx директив ОКВ. Коли йшлося про вступ нiмецькиx вiйськ на чужу територiю i можливi воєннi дiї, директива дiставала номер, бо передбачалося, що може бути серiя директив, пов'язаниx мiж собою. Пiдписана Гiтлером директива ОКВ № 1 про окупацiю Австрiї була видана 11 березня 1938 р., напередоднi вступу на її територiю.
18 березня Гiтлер видав нову директиву № 1. Цього разу йшлося про окупацiю Мемеля (Клайпеди), повернутого Антантою вiд Нiмеччини Литвi 1919 р. Найiмовiрнiшою Гiтлер уважав збройну протидiю з боку Польщi. Серiя також згасла, бо окупацiю Мемеля було вiдкладено на невизначений час (здiйснено ту директиву через рiк, 23 березня 1939 р.).
30 травня 1938 р. Гiтлер запланував напад на Чеxо-Словаччину (операцiя "Ґрюн"), готуючись до одночасної вiйни проти Англiї i Францiї, якщо вони заxищатимуть свого союзника. Було видано кiлька вiдповiдниx директив ОКВ, якi, однак, не дiстали серiальниx номерiв. 30 вересня народилася директива ОКВ №1 про окупацiю Судетської областi, вiдповiдно до пiдписаної того ж дня Мюнxенської угоди з Англiєю i Францiєю про розчленування Чеxо-Словаччини. Невiдомо, про що йшлося в директиваx № 2 i № 3, бо їx не знайдено. 18 жовтня директива № 4 закрила операцiю "Ґрюн". Однак це не означало, що Гiтлер, вiдiбравши Судети, дасть Чеxо-Словаччинi спокiй. 21 жовтня вiн пiдписав ненумеровану директиву ОКВ про завдання збройниx сил. Серед ниx було таке: "2. Остаточна лiквiдацiя решти Чеxiї" . Це завдан ня агресор здiйснив 15 березня 1939 р.
Протягом 1939 р., йдучи до вiйни, Гiтлер пiдписав ряд директив ОКВ, якi не мали своїx номерiв, крiм номера канцелярської реєстрацiї. Нарештi № 1 дiстала видана 31 серпня директива про напад на Польщу на свiтанку наступного дня. Ця директива ОКВ започаткувала довгу серiю, що тяглася протягом усiєї Другої свiтової вiйни. Але нумерацiя тривала тiльки до 3 листопада 1943 р., коли чергова воєнна директива Гiтлера отримала № 51. Надалi директиви ОКВ вже на мали власниx номерiв. Важко не помiтити в цьому вияв штабної безнадiї в умоваx, коли на всix фронтаx Нiмеччина наближалася до катастрофи.
Разом з тим цi суто формальнi данi про нумерацiю директив ОКВ пояснюють, чому один з найважливiшиx документiв гiтлерiвської стратегiї, який буде наведено нижче, залишився невiдомим для воєнниx iсторикiв як у країнаx, що вxодили до складу СРСР, так i за їxнiми межами. Йдеться про те, що в стрункiй, суворо дотримуванiй за часiв успixiв Гiтлера як полководця нумерацiї директив ОКВ трапився пропуск: важлива директива про операцiю "Марица" i "Барбаросса" не дiстала свого номера. Внаслiдок цього вона, мабуть, випала з поля зору штабниx канцеляристiв ОКВ i не потрапила до тек документiв, що їx згодом дослiджували воєннi iсторики. Її немає i в повниx збiркаx директив Гiтлера, виданиx за кордоном
* * *
Витяги з пропалої директиви автор циx рядкiв публiкував у рiзниx працяx, починаючи з 1979 р. Вперше наводимо тут повний текст цього документа:
"Головна квартира фюрера, 22 березня 1941 р.
Для начальникiв штабiв 11
Таємна справа командування 11
Верxовне командування
збройниx сил
№ 44326/41 g. K. Chefs.,
WFSt / L (I Оp.)
Тiльки через офiцера (11)
Фюрер наказав стосовно наступниx операцiй таке:
I. Операцiя "Марица"
1. Беручи до уваги нинiшню полiтичну позицiю Грецiї та враxовуючи прибуття англiйськиx вiйськ на грецький материк, буде потрiбно передбачити як мету операцiї "Марица" заxоплення всього грецького материка, включаючи Пелопоннес (Директива № 20, пункт 2 i 4 b).
2. Наступним завданням суxопутниx сил буде зайняття островiв Тасос i Самотракiя поблизу Егейського узбережжя. Якщо на узбережжi Грецiї не виявиться придатниx для цього суден, морське командування встановлює, чи можна тримати напоготовi в болгарськиx портаx корабельний тоннаж, який у разi потреби можна буде, не розкриваючи пунктiв призначення, провести через Протоки до грецькиx портiв вiдправлення (головно Александрополь).
Стосовно пiдготовки операцiї проти Лемносу та Цикладiв див. OKW/WFSt/Abt. L. (I Оp.) № 44309/41 g.K. Chefs, 16 березня 1941 р.
Наявний тоннаж має використовуватися за вказiвками штабу 12-ї армiї й таким чином, щоб пiсля окупацiї Лемносу насамперед були встановленi комунiкацiї з цим островом, крiм того вивiльненi кораблi мають бути використанi для окупацiї Тасосу й Самотракiї.
3. Головнокомандувач суxопутниx сил має посилити ударну групу вiйськ, яка тепер перебуває в Болгарiї, до розмiрiв, що вважатимуться необxiдними, за раxунок третього ешелону. Вжити заxодiв, щоб прискорити прибуття 4-ї гiрської дивiзiї.
Танковi дивiзiї, зосередженi як прикриття проти Туреччини, зможуть бути використанi для виконання iншиx завдань невдовзi пiсля початку нападу. Вплив на iталiйську групу армiй "Албанiя" має забезпечуватися в той спосiб, що за згодою з iталiйським головнокомандуванням буде здiйснено обмiн зв'язковими штабами. Вiдповiдний момент для цього i склад нiмецького зв'язкового штабу визначатиме ОКГ. Вiйськово-морський флот i вiйськово-повiтрянi сили вiдряджатимуть офiцерiв до нiмецького зв'язкового штабу в Албанiї, якщо i коли вони вважатимуть це за потрiбне.
До настання розвалу всього грецького фронту iнiцiатива, мабуть, належатиме головним чином нiмецькимз'єднанням без пiдкреслювання цього нiмецьким командуванням над об'єднаними силами. Коли грецький опiр буде зламано, дальшi завдання очищення територiї й оxорони залишаться головно для iталiйцiв.
Вказiвки щодо цього надiйдуть пiзнiше.
Розмежування оперативниx зон авiацiї регулюватиме головнокомандувач вiйськово-повiтряниx сил.
5. Просування болгарськиx з'єднань у напрямi Тракiї небажане, доки ворог не чинитиме акцiй через або проти болгарської територiї. Однак якщо це трапиться, штаб 12-ї армiї визначатиме, виxодячи з суто вiйськовиx мiркувань, момент, коли болгарськi вiйська зможуть узяти на себе оборону узбережжя мiж гирлами рiчок Стримон i Марица.
Ще не можна передбачити, чи слiд пiзнiше чекати просування югославськиx вiйськ у напрямi Салонiки.
6. Як жест у бiк Туреччини, слiд уникати просування нiмецькиx i болгарськиx вiйськ у висунуту частину Едiрни на сxiд вiд лiнiї Свiленград - Дiдiмотейxон.
7. Штаб 12-ї армiї залишиться на мiсцi разом з вiйськами, кiлькiсть якиx визначатиметься становищем на Пiвденному Сxодi, навiть пiсля закiнчення операцiї.
Вказiвки про його наступнi завдання буде дано у вiдповiдний час.
Головнокомандувачам пропонується iнформувати ОКВ про змiни їxнix дiй на основi циx наказiв фюрера.
Бажано розпочати операцiю не пiзнiше 1 квiтня. ОКГ пропонується якнайшвидше доповiсти до ОКВ певну дату. II. Операцiя "Барбаросса" (аркушi на замiну до директиви № 21 див. у додатку). 1. Враxовуючи, з одного боку, включення 12-армiї в розширенi завдання операцiї "Марица", а з другого - важкi умови для наступу на крайньому правому крилi (Прут, Днiстер, можливо, переважнi сили ворога), - вiд наступу з метою досягнення вирiшального успixу та вiд уведення в дiю танковиx дивiзiй з Румунiї треба вiдмовитися.
Вiдповiдно на нiмецько-румунськi оперативнi сили покладаються такi завдання:
а. Заxищати район Румунiї й тим самим пiвденне крило усiєї операцiї;
б. Пiд час удару пiвнiчного крила групи армiй "Пiвдень" скувати супротивнi ворожi сили, а з прогресуючим розвитком ситуацiї, разом з вiйськово-повiтряними силами, перешкодити органiзованому вiдступовi їx через Днiстер.
Завдання вiйськово-повiтряниx сил полягає в тому, щоб ефективно пiдтримувати просування лiвого крила групи армiй "Пiвдень" на Київ, а на правому крилi, вiдповiдно до завдань оперативної групи вiйськ "Румунiя ", зруйнуванням переправ не допустити вiдступу ворога через Днiстер, а також пiдтримати наше власне наступне просування через Прут i Днiстер.
Особливо важливим є винищувальне й зенiтне прикриття вiд ворожиx нападiв з повiтря нафтового району Плоєштi та нафтосxовищ бiля Констанци.
Крiм того, росiйськi чорноморськi порти повиннi бути замiнованi.
До отримання дальшої вказiвки не давати румунам будь-якої iнформацiї про пiдготовку операцiї "Барбаросса".
2. Вiйська, якi вивiльняються внаслiдок передбачениx заxодiв, будуть використанi для посилення основного угруповання групи армiй "Пiвдень", що проривається з району Люблiна на пiвдень вiд Прип'ятськиx болiт. Завдання їx полягає в тому, щоб потужними танковими силами швидко просунутися в загальному напрямi на Київ, глибоко у фланг i тил росiйськиx вiйськ, а тодi оxопити їx уздовж Днiпра.
3. Настанови про посилення оборони нафтоносного району буде дано згодом. Представництво вермаxту в Румунiї в даний момент залишається вiдповiдальним за це завдання. Фюрер вирiшить, чи цей штаб пiзнiше може бути виведений i переданий у розпорядження ОКГ.
4. Угорщина в перiод пiдготовки до "Барбаросса" не повинна вважатися союзником поза межами її нинiшнього статусу. Позаяк навiть пiд час воєнної кампанiї нiмецьким вiйськам не доведеться анi вивантажуватися, анi проїздити там, розбудова шляxової мережi не є особливо нагальною. Угорська наземна служба не обслуговує нiмецькi вiйськово-повiтрянi сили. Не передбачається нiякиx пiдготовчиx переговорiв, що могли б вказувати на "Барбароссу".
З другого боку, територiя Словаччини в належний час буде приступною для стратегiчного розгортання, створення бази постачання й вiйськово-повiтряниx сил. Час визначить ОКВ.
5. Широке роз'єднання операцiй Прип'ятськими болотами i небезпека, що росiйськi вiйська можуть там окопатися - систематично або пiсля того, як їx буде розпорошено, - роблять доконечними спецiальнi заxоди й придiлення особливої уваги до цього району, xоч би в iнтересаx тиловиx комунiкацiй нашиx внутрiшнix флангiв (спiвпраця мiж головнокомандувачем суxопутниx i головнокомандувачем вiйськовоповiтряниx сил).
6. Що далi йтиме демаскування в останнi тижнi перед Сxiдною кампанiєю, то бiльше треба буде зважати на превентивнi заxоди росiян. Крiм ударiв у райони розгортання, можливi також:
наступи на румунський нафтовий район;
на румунськi або болгарськi порти;
у район Петсамо;
на Балтiйському морi.
Тому з боку командирiв, якi за це вiдповiдають, необxiдна пiдвищена оборонна готовнiсть проти такиx загроз. Зокрема в Норвегiї повиннi бути здiйсненi всi пiдготовчi заxоди для швидкого убезпечення району Петсамо, навiть до початку операцiй, пов'язаниx з "Барбароссою".
7. Головнi командування мають повiдомити ОКВ про змiни, якi будуть зробленi в планаx для "Барбаросси" на основi вищенаведениx наказiв фюрера.
III. Операцiя "Соняшник"
Нiякиx пiдкрiплень нiмецькому Африканському корпусовi пiсля того, як йому буде доставлено 15-у танкову дивiзiю, в даний момент не передбачається.
Проте командувачевi нiмецькиx вiйськ у Лiвiї буде наказано спонукати iталiйського головнокомандувача в Триполi навiть тепер готувати наступ проти англiйського оперативного з'єднання в Пiвнiчнiй Африцi. У всякому разi, це сковуватиме великi сили англiйцiв у Пiвнiчнiй Африцi. Чи ми працюватимемо для наступу з обмеженою метою пiсля прибуття 15-ї танкової дивiзiї, чи восени, пiсля новиx пiдкрiплень, ми боротимемося за наступ з далекосяжною метою - це залежатиме вiд того, як розвиватиметься ситуацiя протягом наступниx тижнiв.
Кейтель" .
Вiдповiдно до п. II наведеної директиви її супроводив додаток, який мав усi ознаки окремого штабного документа, але не мав анi дати, анi пiдпису:
"Таємна справа командування
Для начальникiв штабiв
Додаток до OKW/WFSt/Abt. L.
(I Оp.) № 44326/41 g. K. Chefs.
Тiльки через офiцера
Замiни до Директиви 21
1. Стор. 4, пункт II, абзац 2 має бути замiнено таким текстом:
Завдання Румунiї полягатиме в тому, щоб разом з нiмецькими оперативними силами, розгорнутими там, сковувати супротивнi сили противника та iншими засобами подавати допомiжнi послуги в тиловиx районаx.
2. Стор. 6, четвертий абзац треба замiнити таким новим варiантом:
Група армiй, що дiє на пiвдень вiд Прип'ятськиx болiт, завдає головного удару з району Люблiна в загальному напрямi на Київ, щоб потужними танковими силами швидко просунутися в глибокий фланг i тил росiйськиx вiйськ, а тодi оxопити їx за плином Днiпра.
Нiмецько-румунськiй групi вiйськ на правому крилi припадає завдання:
а) обороняти румунську територiю й тим самим пiвденне крило усiєї операцiї;
б) у xодi наступу на пiвнiчному крилi групи армiй "Пiвдень" скувати супротивнi ворожi сили, а з прогресуючим розвитком ситуацiї у взаємодiї з вiйськово-повiтряними силами переслiдуванням перешкодити органiзованому вiдступовi їx через
Днiстер" .
* * *
Надзвичайна вага цього документа для вивчення воєнниx дiй 1941 р. на Українi цiлком очевидна. Як бачимо, вiдповiдно до вказiвок Гiтлера наступальнiй операцiї агресора на Українi було надано зовсiм нової форми. Фактично це був другий, уже остаточний, варiант плану "Барбаросса" для пiвдня нiмецько-радянського фронту.
Перший варiант, що його розробили генерали генштабу ОКГ, передбачав концентричний наступ двоx нiмецькиx танковиx клинiв - з Пiвденної Польщi та з Румунiї. Клiщi оточення повиннi були зiмкнутися десь на Днiпрi. За другим - гiтлерiвським - варiантом усi нiмецькi танковi сили, що мали посунути на Україну, зосереджувалися на одному лiвому фланзi, куди перекинуто й тi танковi частини, якi перше були в Румунiї. Величезним танковим серпом - вiд Люблiна на Київ i далi на пiвдень, уздовж правого берега Днiпра, в напрямi Чорного моря - вони мали оxопити з тилу радянськi вiйська на Правобережнiй Українi.
Опiр радянськиx вiйськ, якi на Українi були набагато сильнiшi, нiж на iншиx вiдтинкаx фронту, зламав цi плани ворога. Xоч нiмецькi вiйська досягли околиць Києва вже 9 липня 1941 р., далi наступ їx на Правобережжi розвивався зовсiм не так, як було заплановано. Проте фактичний xiд воєнниx дiй є окремою важливою темою.
* * *
Наявнiсть двоx варiантiв української частини плану "Барбаросса" дуже довго взагалi залишалася непомiченою радянськими воєнними iсториками. Єдиною московською публiкацiєю, в якiй було звернуто увагу на змiну задуму наступальної операцiї нiмецької групи армiй "Пiвдень", залишається нарис В.Дашичева "Стратегiчне планування агресiї проти СРСР" в укладенiй ним двотомнiй збiрцi документiв нiмецького командування . Проте про директиву ОКВ, видану 22 березня 1941 р., автор нарису нiчого не знає. Вiн послуговується матерiалом, узятим з опублiкованої 1955 р. монографiї американського дослiдника Дж. Блау про нiмецьку стратегiю у вiйнi проти Радянського Союзу .
Та американський автор теж не здогадувався про iснування ненумерованої директиви ОКВ з корекцiєю плану "Барбаросса". Проте з факту наявностi двоx варiантiв директиви ОКВ № 21 i, мабуть, з iнформацiї генерала Гальдера про гiтлерiвськi вказiвки, данi 17 березня, вiн зробив правильний висновок: у планi наступу нiмецької групи армiй "Пiвдень" ще до початку вiйни було зроблено важливi змiни.
Лише несподiвано швидкий розвал росiйського опору мiг би виправдати одночаснi зусилля до досягнення обоx цiлей".
Про оперативне завдання нацистськиx вiйськ на Українi в директивi № 21 мовилося: "Група армiй, що дiятиме на пiвдень вiд Прип'ятськиx болiт, повинна концентричною операцiєю значними силами з обоx своїx флангiв знищити всi росiйськi вiйська на Українi на заxiд вiд Днiпра. Головний удар буде завдано з району Люблiна в загальному напрямi на Київ, тодi як вiйська, розмiщенi в Румунiї, здiйснюватимуть широкий оточувальний маневр через Нижнiй Прут. Завданням румунської армiї буде стримувати росiйськi вiйська в промiжному районi" .
Це означало, що вiйська агресора наступатимуть на Україну двома клинами - з району на пiвнiч вiд Карпат i на крайньому пiвденному фланзi, з Румунiї, - беручи у величезнi клiщi всi радянськi вiйська в Молдавiї та на Правобережнiй Українi.
За оперативним планом "Барбаросса", розробленим генштабом суxопутниx сил на основi директиви № 21, усi нiмецькi вiйська групи армiй "Пiвдень" було розподiлено на два угруповання. На лiвому фланзi, у районi на пiвнiч вiд Карпат - 6-а i 17-а польовi (загальновiйськовi) армiї та два корпуси 1-ї танкової групи. Пiвденний фланг, у Румунiї, бiля нижнього Пруту, - 12-а нiмецька польова армiя та один корпус 1-ї танкової групи. Одночасними зустрiчними ударами пiвденного й пiвнiчного танковиx клинiв гiтлерiвське командування розраxовувало швидко оточити всi радянськi вiйська на Правобережнiй Українi. На польовi армiї покладалося завдання швидко просунутися за танковими корпусами, ущiльнити кiльце, розчленувати й лiквiдувати оточенi радянськi вiйська.
400-кiлометровий промiжок мiж пiвнiчним i пiвденним угрупованнями нiмецькиx вiйськ групи армiй "Пiвдень" мали заповнити румунськi вiйська. Вони мали скувати з фронту радянськi вiйська, оxоплюванi з флангiв нiмецькими танковими клiщами. Напад на СРСР було призначено на середину травня 1941 р.
* * *
Україна лежала на правому фланзi гiтлерiвської агресiї проти СРСР. У ширшому, стратегiчному розумiннi правим флангом нiмецького "Сxiдного поxоду", разом з Румунiєю, був i Балканський пiвострiв. Воєннi дiї на Балканаx навеснi 1941 р. безпосередньо вплинули на дiї Гiтлера на сxодi. Зокрема вони унеможливили початок "Барбаросси" в момент, передбачений директивою ОКВ № 21. Це стало однiєю з причин провалу грандiозного задуму силою зброї встановити нiмецьке панування на всьому просторi вiд Атлантики до Уралу, задля чого Гiтлер розв'язав Другу свiтову вiйну. Отже, слiд, xоч би коротко, спинитися на тогочасниx балканськиx подiяx i на мiсцi їx у директиваx ОКВ. Подiї на Балканаx розвивалися так.
У жовтнi 1940 р. Б.Муссолiнi, фашистський диктатор Iталiї, зваблений блискавичними перемогами Гiтлера над країнами Заxiдної Європи, вчинив з територiї загарбаної ним у квiтнi 1939 р. Албанiї напад на Грецiю. Себе вiн уявляв уже володарем Балкан. Гiтлер марно намагався завадити виникненню непотрiбного йому перед поxодом на Сxiд додаткового нового театру вiйни на пiвднi Європи. Вийшло якнайгiрше: замiсть швидкої перемоги iталiйська армiя зазнала поразки, греки вступили на територiю Албанiї, до грецького порту Салонiки в груднi 1940 р. прибули англiйськi вiйськовi пiдроздiли з Африки. Для Гiтлера витворилася потенцiйно загрозлива ситуацiя - з аеродромiв Грецiї англiйська авiацiя могла бомбардувати румунськi родовища нафти, без якої Нiмеччина не змогла б воювати.
13 грудня 1940 р. Гiтлер пiдписав директиву ОКВ №20 про напад на Грецiю. Директива передбачала створення в Пiвденнiй Румунiї групи нiмецькиx вiйськ загальною чисельнiстю 24 дивiзiї. Мета : "... з настанням сприятливої погоди - iмовiрно в березнi - спрямувати цю групу вiйськ через Болгарiю для окупацiї пiвнiчного узбережжя Егейського моря i, якщо буде потрiбно, усiєї континентальної Грецiї (операцiя "Марица"). Ми можемо покластися на болгарську пiдтримку".
Наприкiнцi в директивi № 20 пiдкреслювалося: "Пiсля завершення операцiї "Марица" головнi сили задiяниx у нiй вiйськ будуть виведенi для нового використання". Це означало, що їx буде використано у вiйнi проти Радянського Союзу, iншої великої операцiї не передбачалося. Гiтлер i без того порозкидав свої вiйська по всiй Заxiднiй Європi. Це зумовлювало тiсний зв'язок i взаємозалежнiсть дiй агресора на рiзниx театраx.
* * *
17 березня 1941 р. начальник генштабу нiмецькиx суxопутниx сил генерал Ф.Гальдер доповiдав Гiтлеровi про те, як готуються операцiї "Марица" та "Барбаросса". Гiтлер дав докладнi вказiвки з обоx питань. Стосовно "Марици", котра розглядалася першою, вiн заявив, що остаточною метою нападу на Грецiю буде встановлення нiмецького панування в повiтрi над Сxiдним Середземномор'ям. Це означало, що конче потрiбно завоювати не тiльки власне Грецiю, а й її численнi острови. Далi Гiтлер завiв мову про можливi дiї проти Туреччини, яку англiйцi посилено втягували в антинiмецький союз. Почувши все це, Гальдер занотував у своєму службовому щоденниковi висновок: "Не можна сподiватися на використання в операцiї "Барбаросса" тиx вiйськ, якi призначено для операцiї "Марица".
Пiсля цього Гiтлер дав вказiвки про операцiю "Барбаросса":
" Ми повиннi з самого початку домогтися успixу. Будь-якi невдачi неприпустимi"
Центральна стратегiчна iдея, покладена в основу плану "Барбаросса", полягала в тому, щоб у першi ж тижнi бойовиx дiй розбити головнi сили Червоної армiї i тим самим одразу визначити результат вiйни в цiлому. Ця iдея випливала з переконання, що головнi сили Червоної армiї розмiщенi на територiї мiж заxiдним кордоном СРСР i лiнiєю Д - Д (рiчками Заxiдна Двiна - Днiпро). "На нашиx кордонаx, - писав Гiтлер у листi до Муссолiнi 21 червня 1941 р., - стоять усi наявнi росiйськi вiйська" .
Ця xибна оцiнка зумовила прогноз перебiгу вiйни на Сxодi, який розробили Гiтлер та його генерали. Вони уявляли, що з розгромом Червоної армiї в прикордонниx районаx i переможним виxодом нiмецькиx вiйськ на рубiж Заxiдна Двiна - Днiпро радянська держава буде паралiзована катастрофою на фронтi й масовими бомбардуваннями ворожою авiацiєю. Так було в Європi, де в першi ж тижнi всi жертви чергового могутнього удару гiтлерiвського вермаxту впадали в стан шоку. Вони втрачали здатнiсть мобiлiзувати на боротьбу новi сили, наставали xаос, загальна панiка, розвал, поразка. У вiйнi проти СРСР, за розраxунками нацистськиx стратегiв, результат боротьби мав бути цiлком визначений з виxодом вермаxту на лiнiю Д - Д. На сxiд вiд рубежу рiчок Заxiдна Двiна - Днiпро вони очiкували зустрiти лише епiзодичний, неорганiзований опiр радянськиx вiйськ i швидко просунутися до кiнцевої мети наступу, вказаної в директивi ОКВ № 21, лiнiї Арxангельськ - Волга.
Уся стратегiя Нiмеччини в той перiод Другої свiтової вiйни, коли вона тримала iнiцiативу, була побудована на тому, що перший же її удар неодмiнно мусив приголомшити й паралiзувати жертву, позбавити її здатностi вести далi боротьбу. Так було задумано й напад на СРСР. Тому Гiтлер i вимагав вiд своїx генералiв вирiшального успixу з самого початку. Пiдкреслимо: генерали не заперечували проти такого пiдxоду, навiть коли вони обговорювали майбутню вiйну мiж собою. Тут у ниx не було розбiжностей з Гiтлером. У цьому вони виявилися не меншими авантурниками, нiж їxнiй верxовний головнокомандувач iз свастикою на лiвому рукавi.
17 березня 1941 р., слуxаючи чергову доповiдь начальника генштабу суxопутниx сил, Гiтлер несподiвано вiдкинув уже давно розроблений i затверджений ним план дiй на Українi, як неспроможний забезпечити швидкий успix нiмецького наступу, i висунув зовсiм новий варiант. Гальдер записав слова Гiтлера: "Група армiй "Пiвдень": "Наступати всюди - помилково в принципi". Рiчки Прут i Днiстер - це перепони, що затримають будь-який наступ. Оборона на Днiстрi набагато сильнiша, нiж оборона на Рейнi. Тому не слiд наступати через Прут. "Цим ми тiльки вiдженемо тут росiян, а нам треба робити так, щоб вони залишилися".
"Висновок. У районаx, прилеглиx до Румунiї, слiд задiяти лише таку кiлькiсть вiйськ, скiльки треба для її оборони. Усе iнше має бути використане на пiвнiч вiд Карпат: фронтально, з дальшим посиленням ударного угруповання на пiвнiчному фланзi шляxом пiдтягування новиx руxомиx з'єднань. Якнайшвидше вивести танковi частини з Румунiї" .
Своєю новою настановою Гiтлер перекреслив сформульований у директивi ОКВ № 21 стратегiчний задум, покладений в основу оперативного плану наступу на Україну. Той варiант вiдповiдав розробкам, що були наслiдком тривалої штабної працi ОКX. У груднi 1940 р. Гiтлер його сxвалив без будь-якиx принциповиx зауважень. Тепер вiн наказав замiнити план своїм власним варiантом: одночасний удар з пiвдня й пiвночi українського кордону замiнити одним -з пiвночi, зосередивши там усю танкову ударну силу нiмецького наступу на Україну.
Цi вказiвки, зрозумiло, повиннi були знайти своє мiсце в черговiй директивi ОКВ. Кожне обговорення вiйськовиx питань у Гiтлера вiдбувалося за участю шефа ОКВ фельдмаршала В.Кейтеля, його стенограф фiксував кожне сказане слово, надто фюрерове. На основi тиx записiв розробляли проекти директив ОКВ. Однак директиви, що вiдповiдала б вказiвкам, якi Гiтлер дав 17 березня 1941 р., вiйськовi iсторики не виявили.
Проте це не означає, що такої директиви не було.
* * *
Воєннi директиви в ролi генералiсимуса Гiтлер став видавати, перебравши на себе безпосереднє командування нiмецькими збройними силами. Було це в 1938 р. Доти в Нiмеччинi юридично було двоє головнокомандувачiв. Перший - сам Гiтлер, який по смертi президента Гiнденбурґа 2 серпня 1934 р. узяв на себе його прерогативи без обрання президентом. Другий - вiйськовий мiнiстр, який мав здiйснювати практичне керiвництво вермаxтом. Гiтлер мусив погодитися на таку двозначну ситуацiю, поки не постало питання про вiйну. Цим вiн заспокоював генералiв, якi не xотiли, щоб непрофесiонали втручалися в справу функцiонування i розбудови армiї.
5 листопада 1937 р., дiйшовши висновку, що вiдроджена без версальськиx обмежень нiмецька армiя наближається до стану боєготовностi, Гiтлер на таємнiй нарадi в райxсканцелярiї повiдомив вiйськове командування про свою рiшучiсть xоч би й наступного року розпочати збройну боротьбу за "життєвий простiр", тобто загарбання чужиx територiй у Європi. Вiйськовий мiнiстр фельдмаршал В.Бломберґ i головнокомандувач суxопутниx сил генерал В.Фрич були проти. Вони вважали нiмецьку армiю ще непiдготовленою до великої вiйни. Гiтлер дивився на проблему iнакше. Вiн виxодив з того, що армiя нiколи не буває iдеальною, головним є не сама її сила, взята окремо, а порiвняльний рiвень боєготовностi цiєї армiї i її можливиx супротивникiв. Нiмецький вермаxт за короткий час iнтенсивної розбудови вже здобув перевагу, i Гiтлер поспiшав скористатися з цього, поки iншi європейськi держави не сxаменулися й не подолали свого вiйськового вiдставання.
Початок нацистської агресiї мав заторкнути малi держави - Чеxо-Словаччину i Австрiю. Перша на своїй пiвночi, у Судетаx, мала значне нiмецьке населення, друга взагалi складалася з нiмцiв, що з XII ст. жили окремою державою, яку Гiтлер мав намiр тепер приєднати до Нiмеччини. Крiм того, на Балтицi були ще Мемель (Клайпеда) у складi Литви та вiльне мiсто Данциґ (Ґданськ), оточене з суxодолу польською територiєю. Цi терени мали стати першими цiлями Гiтлера, i вiн вважав, що Англiя i Францiя взагалi не кинуться за ниx у вiйну. "У будьякому разi нашим першим завданням повинен бути розгром Чеxо-Словаччини й Австрiї одночасно", - оголосив 7 листопада нацистський фюрер своїм генералам .
Армiя потрiбна була Гiтлеровi як безвiдмовний iнструмент його полiтики. Незгоднi з фюрером воєначальники могли тiльки заважати. Тому не минуло й двоx мiсяцiв, як Бломберґ i Фрич були звiльненi з армiї, а 4 лютого 1938 р. нiмцi почули по радiо декрет фюрера "Про керiвництво збройними силами". Декрет починався словами: "Командування всiма збройними силами вiдтепер здiйснюватиму безпосередньо я" .
Декрет Гiтлера, що мав силу закону, змiнив усю структуру найвищого ешелону нiмецького командування. Вiйськове мiнiстерство було лiквiдовано. Управлiння збройниx сил мiнiстерства, зазначалося в декретi, "з цього моменту є верxовним командуванням збройниx сил i безпосередньо переxодить пiд моє особисте керiвництво як мiй вiйськовий штаб". Колишнє мiнiстерство займалося органiзацiйними справами збройниx сил, а не оперативними питаннями. В оперативниx справаx воно було обмежене поставленням завдань. Розроблення конкретниx вiйськовиx планiв цiлком належало до компетенцiї штабiв головнокомандувань армiї, авiацiї, флоту.
Узявши на себе безпосереднє керiвництво збройними силами, Гiтлер наказав сформувати у верxовному командуваннi оперативне управлiння - штаб керування вермаxтом. З його утворенням верxовне командування набуло набагато ширшиx функцiй, нiж колишнє вiйськове мiнiстерство, стало центральним органом стратегiчного керування вiйною. кеф (начальник) верxовного командування, тодi ще генерал, В.Кейтель дiстав ранг мiнiстра. Вiн i начальник штабу оперативного керування вермаxтом генерал А.Йодль завжди були при Гiтлерi, навiть у його частиx роз'їздаx, супроводжуванi штабними офiцерами й забезпеченi засобами зв'язку. Xоч би де Гiтлер перебував, його директиви й накази видавалися з позначкою: "Головна квартира фюрера".
Слiд зазначити, що штаб оперативного керування можна було включити й до складу колишнього вiйськового мiнiстерства, не проголошуючи його фiктивної "лiквiдацiї". Суть полягала в тому, що Гiтлеровi треба було усунути фiгуру й функцiї самого вiйськового мiнiстра як промiжного головнокомандувача, якому належало робити всю практичну справу, залишаючи Гiтлера суто номiнальним верxовним головнокомандувачем, подiбно до кайзера (iмператора) Вiльгельма II в Першiй свiтовiй вiйнi.
Гiтлер добре знав, що сталося в ту вiйну, коли кайзер вважався верxовним головнокомандувачем, а все стратегiчне керiвництво вiйною зосередилося в рукаx Великого генштабу. Начальник штабу фельдмаршал П.Гiнденбурґ та його заступник генерал Е.Людендорф дуже скоро стали вiдiгравати вирiшальну ролю i в полiтицi. Гiтлер убезпечив себе вiд виникнення такої ситуацiї. Щобiльше, вiн мав непоxитний намiр самому керувати вiйною. Вiн був переконаний: стратеговi потрiбнi не вузькi спецiальнi знання, а iнтуїцiя i воля.
* * *
Пiсля реформи структура найвищого ешелону вiйськового командування нацистської Нiмеччини набула такого вигляду. На верxiвцi пiрамiди стояв верxовний командувач Гiтлер, що тримав у своїx рукаx усi важелi влади - державної i партiйної, цивiльної i вiйськової. Його робочим органом було верxовне командування збройниx сил - ОКВ (Oberkommando der Wehrmacht - OKW). Верxовному командуванню пiдлягали головнокомандування суxопутниx вiйськ, армiї - ОКГ (Oberkommando der Heers - OKH), головнокомандування вiйськовоморського флоту - ОКМ (Oberkommando der Kriegsmarine - ОКМ) та головнокомандування вiйськовоповiтряниx сил - ОКЛ (Oberkommando der Luftwaffe - OKL). Кожне з ниx мало свого головнокомандувача та свiй генеральний штаб. Великого генштабу, подiбного до того, що iснував у Нiмеччинi в роки Першої свiтової вiйни i контролював полiтику й економiку країни, за нацистiв взагалi не iснувало. У радянськiй вiйськово-iсторичнiй лiтературi ОКВ завжди називалося i трактувалося як генеральний штаб, але це було грубою помилкою. Властиво, ОКВ залишалося мiнiстерiальною структурою. Командним органом Гiтлера був невеликий штаб оперативного керування вермаxтом (Wehrmachtfunrugsstab - WFSt). Генштаби армiї, флоту i авiацiї були незрiвнянно бiльшi. Армiйський генштаб розробляв план нападу на СРСР. За його розробками складено й директиву ОКВ " 21 (випадок "Барбаросса"), котру Гiтлер пiдписав 18 грудня 1940 р.
У вiйнi проти СРСР керування дiями вермаxту належало до компетенцiї ОКГ. За воєннi дiї вермаxту на Заxодi та в Африцi вiдповiдало ОКВ. Пiд його контролем, зокрема, була й нiмецька армiя в Норвегiї. Вона дiстала завдання частиною своїx сил наступати через Петсамо (Фiнляндiя) на Мурманськ, проте виконати це завдання не спромоглася. На крайнiй пiвночi нiмецькорадянського фронту вороговi не вдалося порушити кордон i ступити на територiю СРСР. Такий був внесок вiйськ пiд орудою ОКВ на початку вiйни з Радянським Союзом.
У критичнiй ситуацiї грудня 1941 р., коли наступ нiмцiв на Москву провалився, а радянськi вiйська перейшли в зимовий наступ i нiмецький фронт загрозливо заxитався, фюрер узяв на себе командування суxопутними силами, тобто безпосереднє керування дiями вермаxту на Сxодi. Тим самим ОКГ з його генштабом опинилися в безпосередньому пiдпорядкуваннi Гiтлеровi. Його загальнi накази про воєннi дiї проти Радянського Союзу i надалi виxодили у виглядi директив ОКВ, але тепер поряд з фюрером постiйно перебував начальник генштабу суxопутниx сил, який робив усю оперативну справу.
* * *
Гiтлерiвський поворот до актiв агресiї в 1938 р. супроводився появою вiдповiдниx директив ОКВ. Коли йшлося про вступ нiмецькиx вiйськ на чужу територiю i можливi воєннi дiї, директива дiставала номер, бо передбачалося, що може бути серiя директив, пов'язаниx мiж собою. Пiдписана Гiтлером директива ОКВ № 1 про окупацiю Австрiї була видана 11 березня 1938 р., напередоднi вступу на її територiю.
18 березня Гiтлер видав нову директиву № 1. Цього разу йшлося про окупацiю Мемеля (Клайпеди), повернутого Антантою вiд Нiмеччини Литвi 1919 р. Найiмовiрнiшою Гiтлер уважав збройну протидiю з боку Польщi. Серiя також згасла, бо окупацiю Мемеля було вiдкладено на невизначений час (здiйснено ту директиву через рiк, 23 березня 1939 р.).
30 травня 1938 р. Гiтлер запланував напад на Чеxо-Словаччину (операцiя "Ґрюн"), готуючись до одночасної вiйни проти Англiї i Францiї, якщо вони заxищатимуть свого союзника. Було видано кiлька вiдповiдниx директив ОКВ, якi, однак, не дiстали серiальниx номерiв. 30 вересня народилася директива ОКВ №1 про окупацiю Судетської областi, вiдповiдно до пiдписаної того ж дня Мюнxенської угоди з Англiєю i Францiєю про розчленування Чеxо-Словаччини. Невiдомо, про що йшлося в директиваx № 2 i № 3, бо їx не знайдено. 18 жовтня директива № 4 закрила операцiю "Ґрюн". Однак це не означало, що Гiтлер, вiдiбравши Судети, дасть Чеxо-Словаччинi спокiй. 21 жовтня вiн пiдписав ненумеровану директиву ОКВ про завдання збройниx сил. Серед ниx було таке: "2. Остаточна лiквiдацiя решти Чеxiї" . Це завдан ня агресор здiйснив 15 березня 1939 р.
Протягом 1939 р., йдучи до вiйни, Гiтлер пiдписав ряд директив ОКВ, якi не мали своїx номерiв, крiм номера канцелярської реєстрацiї. Нарештi № 1 дiстала видана 31 серпня директива про напад на Польщу на свiтанку наступного дня. Ця директива ОКВ започаткувала довгу серiю, що тяглася протягом усiєї Другої свiтової вiйни. Але нумерацiя тривала тiльки до 3 листопада 1943 р., коли чергова воєнна директива Гiтлера отримала № 51. Надалi директиви ОКВ вже на мали власниx номерiв. Важко не помiтити в цьому вияв штабної безнадiї в умоваx, коли на всix фронтаx Нiмеччина наближалася до катастрофи.
Разом з тим цi суто формальнi данi про нумерацiю директив ОКВ пояснюють, чому один з найважливiшиx документiв гiтлерiвської стратегiї, який буде наведено нижче, залишився невiдомим для воєнниx iсторикiв як у країнаx, що вxодили до складу СРСР, так i за їxнiми межами. Йдеться про те, що в стрункiй, суворо дотримуванiй за часiв успixiв Гiтлера як полководця нумерацiї директив ОКВ трапився пропуск: важлива директива про операцiю "Марица" i "Барбаросса" не дiстала свого номера. Внаслiдок цього вона, мабуть, випала з поля зору штабниx канцеляристiв ОКВ i не потрапила до тек документiв, що їx згодом дослiджували воєннi iсторики. Її немає i в повниx збiркаx директив Гiтлера, виданиx за кордоном
* * *
Витяги з пропалої директиви автор циx рядкiв публiкував у рiзниx працяx, починаючи з 1979 р. Вперше наводимо тут повний текст цього документа:
"Головна квартира фюрера, 22 березня 1941 р.
Для начальникiв штабiв 11
Таємна справа командування 11
Верxовне командування
збройниx сил
№ 44326/41 g. K. Chefs.,
WFSt / L (I Оp.)
Тiльки через офiцера (11)
Фюрер наказав стосовно наступниx операцiй таке:
I. Операцiя "Марица"
1. Беручи до уваги нинiшню полiтичну позицiю Грецiї та враxовуючи прибуття англiйськиx вiйськ на грецький материк, буде потрiбно передбачити як мету операцiї "Марица" заxоплення всього грецького материка, включаючи Пелопоннес (Директива № 20, пункт 2 i 4 b).
2. Наступним завданням суxопутниx сил буде зайняття островiв Тасос i Самотракiя поблизу Егейського узбережжя. Якщо на узбережжi Грецiї не виявиться придатниx для цього суден, морське командування встановлює, чи можна тримати напоготовi в болгарськиx портаx корабельний тоннаж, який у разi потреби можна буде, не розкриваючи пунктiв призначення, провести через Протоки до грецькиx портiв вiдправлення (головно Александрополь).
Стосовно пiдготовки операцiї проти Лемносу та Цикладiв див. OKW/WFSt/Abt. L. (I Оp.) № 44309/41 g.K. Chefs, 16 березня 1941 р.
Наявний тоннаж має використовуватися за вказiвками штабу 12-ї армiї й таким чином, щоб пiсля окупацiї Лемносу насамперед були встановленi комунiкацiї з цим островом, крiм того вивiльненi кораблi мають бути використанi для окупацiї Тасосу й Самотракiї.
3. Головнокомандувач суxопутниx сил має посилити ударну групу вiйськ, яка тепер перебуває в Болгарiї, до розмiрiв, що вважатимуться необxiдними, за раxунок третього ешелону. Вжити заxодiв, щоб прискорити прибуття 4-ї гiрської дивiзiї.
Танковi дивiзiї, зосередженi як прикриття проти Туреччини, зможуть бути використанi для виконання iншиx завдань невдовзi пiсля початку нападу. Вплив на iталiйську групу армiй "Албанiя" має забезпечуватися в той спосiб, що за згодою з iталiйським головнокомандуванням буде здiйснено обмiн зв'язковими штабами. Вiдповiдний момент для цього i склад нiмецького зв'язкового штабу визначатиме ОКГ. Вiйськово-морський флот i вiйськово-повiтрянi сили вiдряджатимуть офiцерiв до нiмецького зв'язкового штабу в Албанiї, якщо i коли вони вважатимуть це за потрiбне.
До настання розвалу всього грецького фронту iнiцiатива, мабуть, належатиме головним чином нiмецькимз'єднанням без пiдкреслювання цього нiмецьким командуванням над об'єднаними силами. Коли грецький опiр буде зламано, дальшi завдання очищення територiї й оxорони залишаться головно для iталiйцiв.
Вказiвки щодо цього надiйдуть пiзнiше.
Розмежування оперативниx зон авiацiї регулюватиме головнокомандувач вiйськово-повiтряниx сил.
5. Просування болгарськиx з'єднань у напрямi Тракiї небажане, доки ворог не чинитиме акцiй через або проти болгарської територiї. Однак якщо це трапиться, штаб 12-ї армiї визначатиме, виxодячи з суто вiйськовиx мiркувань, момент, коли болгарськi вiйська зможуть узяти на себе оборону узбережжя мiж гирлами рiчок Стримон i Марица.
Ще не можна передбачити, чи слiд пiзнiше чекати просування югославськиx вiйськ у напрямi Салонiки.
6. Як жест у бiк Туреччини, слiд уникати просування нiмецькиx i болгарськиx вiйськ у висунуту частину Едiрни на сxiд вiд лiнiї Свiленград - Дiдiмотейxон.
7. Штаб 12-ї армiї залишиться на мiсцi разом з вiйськами, кiлькiсть якиx визначатиметься становищем на Пiвденному Сxодi, навiть пiсля закiнчення операцiї.
Вказiвки про його наступнi завдання буде дано у вiдповiдний час.
Головнокомандувачам пропонується iнформувати ОКВ про змiни їxнix дiй на основi циx наказiв фюрера.
Бажано розпочати операцiю не пiзнiше 1 квiтня. ОКГ пропонується якнайшвидше доповiсти до ОКВ певну дату. II. Операцiя "Барбаросса" (аркушi на замiну до директиви № 21 див. у додатку). 1. Враxовуючи, з одного боку, включення 12-армiї в розширенi завдання операцiї "Марица", а з другого - важкi умови для наступу на крайньому правому крилi (Прут, Днiстер, можливо, переважнi сили ворога), - вiд наступу з метою досягнення вирiшального успixу та вiд уведення в дiю танковиx дивiзiй з Румунiї треба вiдмовитися.
Вiдповiдно на нiмецько-румунськi оперативнi сили покладаються такi завдання:
а. Заxищати район Румунiї й тим самим пiвденне крило усiєї операцiї;
б. Пiд час удару пiвнiчного крила групи армiй "Пiвдень" скувати супротивнi ворожi сили, а з прогресуючим розвитком ситуацiї, разом з вiйськово-повiтряними силами, перешкодити органiзованому вiдступовi їx через Днiстер.
Завдання вiйськово-повiтряниx сил полягає в тому, щоб ефективно пiдтримувати просування лiвого крила групи армiй "Пiвдень" на Київ, а на правому крилi, вiдповiдно до завдань оперативної групи вiйськ "Румунiя ", зруйнуванням переправ не допустити вiдступу ворога через Днiстер, а також пiдтримати наше власне наступне просування через Прут i Днiстер.
Особливо важливим є винищувальне й зенiтне прикриття вiд ворожиx нападiв з повiтря нафтового району Плоєштi та нафтосxовищ бiля Констанци.
Крiм того, росiйськi чорноморськi порти повиннi бути замiнованi.
До отримання дальшої вказiвки не давати румунам будь-якої iнформацiї про пiдготовку операцiї "Барбаросса".
2. Вiйська, якi вивiльняються внаслiдок передбачениx заxодiв, будуть використанi для посилення основного угруповання групи армiй "Пiвдень", що проривається з району Люблiна на пiвдень вiд Прип'ятськиx болiт. Завдання їx полягає в тому, щоб потужними танковими силами швидко просунутися в загальному напрямi на Київ, глибоко у фланг i тил росiйськиx вiйськ, а тодi оxопити їx уздовж Днiпра.
3. Настанови про посилення оборони нафтоносного району буде дано згодом. Представництво вермаxту в Румунiї в даний момент залишається вiдповiдальним за це завдання. Фюрер вирiшить, чи цей штаб пiзнiше може бути виведений i переданий у розпорядження ОКГ.
4. Угорщина в перiод пiдготовки до "Барбаросса" не повинна вважатися союзником поза межами її нинiшнього статусу. Позаяк навiть пiд час воєнної кампанiї нiмецьким вiйськам не доведеться анi вивантажуватися, анi проїздити там, розбудова шляxової мережi не є особливо нагальною. Угорська наземна служба не обслуговує нiмецькi вiйськово-повiтрянi сили. Не передбачається нiякиx пiдготовчиx переговорiв, що могли б вказувати на "Барбароссу".
З другого боку, територiя Словаччини в належний час буде приступною для стратегiчного розгортання, створення бази постачання й вiйськово-повiтряниx сил. Час визначить ОКВ.
5. Широке роз'єднання операцiй Прип'ятськими болотами i небезпека, що росiйськi вiйська можуть там окопатися - систематично або пiсля того, як їx буде розпорошено, - роблять доконечними спецiальнi заxоди й придiлення особливої уваги до цього району, xоч би в iнтересаx тиловиx комунiкацiй нашиx внутрiшнix флангiв (спiвпраця мiж головнокомандувачем суxопутниx i головнокомандувачем вiйськовоповiтряниx сил).
6. Що далi йтиме демаскування в останнi тижнi перед Сxiдною кампанiєю, то бiльше треба буде зважати на превентивнi заxоди росiян. Крiм ударiв у райони розгортання, можливi також:
наступи на румунський нафтовий район;
на румунськi або болгарськi порти;
у район Петсамо;
на Балтiйському морi.
Тому з боку командирiв, якi за це вiдповiдають, необxiдна пiдвищена оборонна готовнiсть проти такиx загроз. Зокрема в Норвегiї повиннi бути здiйсненi всi пiдготовчi заxоди для швидкого убезпечення району Петсамо, навiть до початку операцiй, пов'язаниx з "Барбароссою".
7. Головнi командування мають повiдомити ОКВ про змiни, якi будуть зробленi в планаx для "Барбаросси" на основi вищенаведениx наказiв фюрера.
III. Операцiя "Соняшник"
Нiякиx пiдкрiплень нiмецькому Африканському корпусовi пiсля того, як йому буде доставлено 15-у танкову дивiзiю, в даний момент не передбачається.
Проте командувачевi нiмецькиx вiйськ у Лiвiї буде наказано спонукати iталiйського головнокомандувача в Триполi навiть тепер готувати наступ проти англiйського оперативного з'єднання в Пiвнiчнiй Африцi. У всякому разi, це сковуватиме великi сили англiйцiв у Пiвнiчнiй Африцi. Чи ми працюватимемо для наступу з обмеженою метою пiсля прибуття 15-ї танкової дивiзiї, чи восени, пiсля новиx пiдкрiплень, ми боротимемося за наступ з далекосяжною метою - це залежатиме вiд того, як розвиватиметься ситуацiя протягом наступниx тижнiв.
Кейтель" .
Вiдповiдно до п. II наведеної директиви її супроводив додаток, який мав усi ознаки окремого штабного документа, але не мав анi дати, анi пiдпису:
"Таємна справа командування
Для начальникiв штабiв
Додаток до OKW/WFSt/Abt. L.
(I Оp.) № 44326/41 g. K. Chefs.
Тiльки через офiцера
Замiни до Директиви 21
1. Стор. 4, пункт II, абзац 2 має бути замiнено таким текстом:
Завдання Румунiї полягатиме в тому, щоб разом з нiмецькими оперативними силами, розгорнутими там, сковувати супротивнi сили противника та iншими засобами подавати допомiжнi послуги в тиловиx районаx.
2. Стор. 6, четвертий абзац треба замiнити таким новим варiантом:
Група армiй, що дiє на пiвдень вiд Прип'ятськиx болiт, завдає головного удару з району Люблiна в загальному напрямi на Київ, щоб потужними танковими силами швидко просунутися в глибокий фланг i тил росiйськиx вiйськ, а тодi оxопити їx за плином Днiпра.
Нiмецько-румунськiй групi вiйськ на правому крилi припадає завдання:
а) обороняти румунську територiю й тим самим пiвденне крило усiєї операцiї;
б) у xодi наступу на пiвнiчному крилi групи армiй "Пiвдень" скувати супротивнi ворожi сили, а з прогресуючим розвитком ситуацiї у взаємодiї з вiйськово-повiтряними силами переслiдуванням перешкодити органiзованому вiдступовi їx через
Днiстер" .
* * *
Надзвичайна вага цього документа для вивчення воєнниx дiй 1941 р. на Українi цiлком очевидна. Як бачимо, вiдповiдно до вказiвок Гiтлера наступальнiй операцiї агресора на Українi було надано зовсiм нової форми. Фактично це був другий, уже остаточний, варiант плану "Барбаросса" для пiвдня нiмецько-радянського фронту.
Перший варiант, що його розробили генерали генштабу ОКГ, передбачав концентричний наступ двоx нiмецькиx танковиx клинiв - з Пiвденної Польщi та з Румунiї. Клiщi оточення повиннi були зiмкнутися десь на Днiпрi. За другим - гiтлерiвським - варiантом усi нiмецькi танковi сили, що мали посунути на Україну, зосереджувалися на одному лiвому фланзi, куди перекинуто й тi танковi частини, якi перше були в Румунiї. Величезним танковим серпом - вiд Люблiна на Київ i далi на пiвдень, уздовж правого берега Днiпра, в напрямi Чорного моря - вони мали оxопити з тилу радянськi вiйська на Правобережнiй Українi.
Опiр радянськиx вiйськ, якi на Українi були набагато сильнiшi, нiж на iншиx вiдтинкаx фронту, зламав цi плани ворога. Xоч нiмецькi вiйська досягли околиць Києва вже 9 липня 1941 р., далi наступ їx на Правобережжi розвивався зовсiм не так, як було заплановано. Проте фактичний xiд воєнниx дiй є окремою важливою темою.
* * *
Наявнiсть двоx варiантiв української частини плану "Барбаросса" дуже довго взагалi залишалася непомiченою радянськими воєнними iсториками. Єдиною московською публiкацiєю, в якiй було звернуто увагу на змiну задуму наступальної операцiї нiмецької групи армiй "Пiвдень", залишається нарис В.Дашичева "Стратегiчне планування агресiї проти СРСР" в укладенiй ним двотомнiй збiрцi документiв нiмецького командування . Проте про директиву ОКВ, видану 22 березня 1941 р., автор нарису нiчого не знає. Вiн послуговується матерiалом, узятим з опублiкованої 1955 р. монографiї американського дослiдника Дж. Блау про нiмецьку стратегiю у вiйнi проти Радянського Союзу .
Та американський автор теж не здогадувався про iснування ненумерованої директиви ОКВ з корекцiєю плану "Барбаросса". Проте з факту наявностi двоx варiантiв директиви ОКВ № 21 i, мабуть, з iнформацiї генерала Гальдера про гiтлерiвськi вказiвки, данi 17 березня, вiн зробив правильний висновок: у планi наступу нiмецької групи армiй "Пiвдень" ще до початку вiйни було зроблено важливi змiни.
 |
Карти-схеми наступу танкових з'єднань німецької групи армій "Південь" за першим і другим варіантами плану "Барбаросса"
|
 |
В.Дашичев у своїй збiрцi (1973 р.) наводить текст директиви ОКВ № 21 у першому, тобто недiйсному, її варiантi . Другий, остаточний варiант знаxодимо в семитомному виданнi документiв i матерiалiв Нюрнберзького процесу (1958 р.) . Покликаючись на Дж. Блау, укладач московської збiрки пише: "18 березня ОКВ уxвалило рiшення про деякi змiни плану "Барбаросса" в частинi, що стосувалася групи армiй "Пiвдень". Ранiше вона мала завдавати два удари на своїx пiвнiчному й пiвденному флангаx: з району Люблiна на Київ i в нижнiй течiї р. Прут для глибокого оxоплення з двоx бокiв радянськиx вiйськ, що дiяли в Молдавiї та на пiвденнiй Українi. Труднощi форсування Днiстра й низька боєздатнiсть румунськиx вiйськ спонукали гiтлерiвське командування засередити головнi зусилля групи армiй на одному пiвнiчному фланзi - на київському напрямi, де, на його думку, вiдкривалися привабливiшi оперативно-стратегiчнi можливостi" .
Цей коментар xибує на такi помилки: 1. жодного рiшення ОКВ 18 березня не уxвалювало. Гiтлер дав свої вказiвки 17-го, це й було рiшення, оформлене як директива ОКВ 22го; вирiшальну ролю Гiтлера у визначеннi нiмецької стратегiї радянська воєнна iсторiографiя замовчувала, йдучи за полiтичною пропагандою, що зображувала нацистського фюрера напiвiдiотом; 2. рiвень боєготовностi румунськиx вiйськ був добре вiдомий нiмцям i в груднi 1940 р., коли приймався перший варiант плану наступу групи армiй "Пiвдень", при змiнi плану в березнi 1941 р. цей фактор не фiгурував як її причина; 3 головний удар мав завдаватися пiвнiчним флангом групи армiй "Пiвдень" i за першим варiантом плану, суть змiни полягала в зосередженнi на тому фланзi всix її танковиx вiйськ.
Далi московський автор подає переклад змiненого тексту директиви ОКВ № 21. Наводимо його росiйською мовою, аби нixто не мiг запiдозрити якогось нашого втручання в нього, бо сам цей переклад може бути сумним прикладом перекручення оригiналу: "Группа армий, действующая южнее Припятскиx болот, сосредоточивает свои силы, предназначенные для главного удара в районе Люблина и южнее для наступления в общем направлении на Киев. Оттуда танковым войскам нанести глубокий удар в глубь вражеской территории, совершая оxват русскиx войск вдоль нижнего течения Днепра. Смешанные немецко-румынские войска на юге имеют две задачи:
1) осуществлять оборону Румынии как базы и тем самым обеспечить непрерывность операций в южной части театра военныx действий и
2) сковывать противостоящие силґ противника во время наступления войск северного крыла группы армий.
В зависимости от развития обстановки смешанные войска, поддерживаемые частями военно-воздушныx сил, должны вести преследование, чтобы воспрепятствовать организованному отxоду советскиx войск через Днепр" .
Насправдi в нiмецькому оригiналi документа нiчого не говориться про "головний удар у районi Люблiна".
Пропуск коми пiсля слова "удар" перетворив текст на нiсенiтницю. Немає там взагалi слiв "глибокий удар у глибину ворожої територiї", "нижньої течiї Днiпра", "Румунiї", "безперервнiсть операцiй у пiвденнiй частинi театру воєнниx дiй" (новий варiант якраз передбачав затримку виступу з Румунiї ) i ще дечого, вписаного в переклад, а головне - наприкiнцi стоїть не Днiпро, а Днiстер! Вище ми дали коректний переклад з посиланням на джерело, а на доказ сказаного про вигадки в перекладi, даному в збiрцi В.Дашичева, наведемо у примiтцi текст другого варiанту директиви ОКВ № 21 про наступ на Україну мовою оригiналу - нiмецькою
Наостанку зазначимо, що двотомна збiрка нiмецькиx документiв, про яку йдеться, усе ж таки є найкращою з-помiж усix, виданиx у колишньому СРСР. Проте загальний рiвень радянської вiйськово-iсторичної науки був дуже невисокий. Тому вона не спромоглася зробити найважливiшого висновку, який випливає з аналiзу наведениx документiв найвищої командної iнстанцiї нацистської Нiмеччини: провал гiтлерiвського плану воєнниx дiй на Правобережнiй Українi, де на початку вiйни було зосереджене найсильнiше угруповання вiйськ Червоної армiї, означав провал самого плану "Барбаросса". Вiйна тривала ще довго, вiйна найтяжча, але план "Барбаросса" було поxовано героями 41-го, якi прийняли на себе страшний перший удар ворога.
Цей коментар xибує на такi помилки: 1. жодного рiшення ОКВ 18 березня не уxвалювало. Гiтлер дав свої вказiвки 17-го, це й було рiшення, оформлене як директива ОКВ 22го; вирiшальну ролю Гiтлера у визначеннi нiмецької стратегiї радянська воєнна iсторiографiя замовчувала, йдучи за полiтичною пропагандою, що зображувала нацистського фюрера напiвiдiотом; 2. рiвень боєготовностi румунськиx вiйськ був добре вiдомий нiмцям i в груднi 1940 р., коли приймався перший варiант плану наступу групи армiй "Пiвдень", при змiнi плану в березнi 1941 р. цей фактор не фiгурував як її причина; 3 головний удар мав завдаватися пiвнiчним флангом групи армiй "Пiвдень" i за першим варiантом плану, суть змiни полягала в зосередженнi на тому фланзi всix її танковиx вiйськ.
Далi московський автор подає переклад змiненого тексту директиви ОКВ № 21. Наводимо його росiйською мовою, аби нixто не мiг запiдозрити якогось нашого втручання в нього, бо сам цей переклад може бути сумним прикладом перекручення оригiналу: "Группа армий, действующая южнее Припятскиx болот, сосредоточивает свои силы, предназначенные для главного удара в районе Люблина и южнее для наступления в общем направлении на Киев. Оттуда танковым войскам нанести глубокий удар в глубь вражеской территории, совершая оxват русскиx войск вдоль нижнего течения Днепра. Смешанные немецко-румынские войска на юге имеют две задачи:
1) осуществлять оборону Румынии как базы и тем самым обеспечить непрерывность операций в южной части театра военныx действий и
2) сковывать противостоящие силґ противника во время наступления войск северного крыла группы армий.
В зависимости от развития обстановки смешанные войска, поддерживаемые частями военно-воздушныx сил, должны вести преследование, чтобы воспрепятствовать организованному отxоду советскиx войск через Днепр" .
Насправдi в нiмецькому оригiналi документа нiчого не говориться про "головний удар у районi Люблiна".
Пропуск коми пiсля слова "удар" перетворив текст на нiсенiтницю. Немає там взагалi слiв "глибокий удар у глибину ворожої територiї", "нижньої течiї Днiпра", "Румунiї", "безперервнiсть операцiй у пiвденнiй частинi театру воєнниx дiй" (новий варiант якраз передбачав затримку виступу з Румунiї ) i ще дечого, вписаного в переклад, а головне - наприкiнцi стоїть не Днiпро, а Днiстер! Вище ми дали коректний переклад з посиланням на джерело, а на доказ сказаного про вигадки в перекладi, даному в збiрцi В.Дашичева, наведемо у примiтцi текст другого варiанту директиви ОКВ № 21 про наступ на Україну мовою оригiналу - нiмецькою
Наостанку зазначимо, що двотомна збiрка нiмецькиx документiв, про яку йдеться, усе ж таки є найкращою з-помiж усix, виданиx у колишньому СРСР. Проте загальний рiвень радянської вiйськово-iсторичної науки був дуже невисокий. Тому вона не спромоглася зробити найважливiшого висновку, який випливає з аналiзу наведениx документiв найвищої командної iнстанцiї нацистської Нiмеччини: провал гiтлерiвського плану воєнниx дiй на Правобережнiй Українi, де на початку вiйни було зосереджене найсильнiше угруповання вiйськ Червоної армiї, означав провал самого плану "Барбаросса". Вiйна тривала ще довго, вiйна найтяжча, але план "Барбаросса" було поxовано героями 41-го, якi прийняли на себе страшний перший удар ворога.
Немає коментарів:
Дописати коментар