Історія формування 3-ї Залізної козацької дивізії бере свій початок у травні 1919 року, коли козацька Армія УНР була змушена під натиском чисельно більшої Червоної армії постійно відступати на захід.

 У районі міста Скали, на західному березі річки Збруч, зосередилася невеличка група козацьких військ під командуванням козацького полковника Миколи Шаповала. Група ця складалася з кількох козацьких військових частин. Це були частини, що випадково об'єдналися під час відступу, з кадрами 7-ї пішої козацької дивізії, командиром якої був козак Микола ШаповалУ першій половині травня 1919 року 16-й Загін тримав позицію від річки Дністер до міста Скала включно. Полковник Шаповал не обмежувався лише глухою обороною. Час від часу він робив частинами Загону випади в бік більшовиків, на східний берег Збруча. Метою випадів була глибока рекогносцировка з метою підготовки до здобуття міста Кам'янця-Подільського.

20 травня 1919 року полковник Шаповал вирішив здобути Кам'янець-Подільський. Ранком того ж дня Загін розпочав наступ на місто. Початок був успішний. Лави Загони з боєм дійшли до села Кадиївці, біля Кам'янця-Подільського, але замість того, щоб продовжувати наступ, не давши ворогові опам'ятатися полковник Шаповал затримав лави Загону вже перед самим містом. Більшовики відступили ближче до Кам'янця-Подільського і відкрили гарматний вогонь по частинах Загону.Командиром дивізії був полковник О. Удовиченко, його заступником був полковник В. Ольшевський, за станом на середину серпня 1919 дивізія налічувала: 2200 багнетів, 150 шабель, 16 гармат і 88 кулеметів.

Супротивником дивізії була південна група дивізій 12 радянської армії, що під командуванням Йони Якіра безуспішно намагалася (попри значну перевагу) відбити Вапнярський залізничний вузол і Жмеринку та вдарити по тилах українського війська, що наступало на Київ. Саме за витривалість у цих боях дивізія здобула офіційну назву «Залізна».У боях проти Добровольчої армії після перших успіхів дивізію було розбито в кінці 1919.

Після поразки Добровольчої армії генерал О. Удовиченко відновив з різних частин Третю Залізну стрілецьку дивізію в околицях Могилева;На польсько-українському фронті проти Червоної армії Третя Залізна стрілецька дивізія була на правому фланзі. Разом з армією УНР відступила до Галичини, поза р. Дністер, у серпні повернулася на Україну і внаслідок успішної мобілізації нараховувала до 5 000 вояків, але через брак зброї в бойовому стані — лише понад 2 000.

Частини дивізії тримали в листопаді 1920 контрнаступ радянців в районі Лунинця після підписання миру з Польщею. Після останніх боїв з радянським військом в районі Нової Ушиці, під тиском переважаючих сил ворога, перейшла за р. Збруч.