...рік 1944...

Наприкінці 1943 р. на території України діяли війська 1-го, 2-го, 3-го, 4-го Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. чол. 28 800 гармат і мінометів, 2 000 танків і САУ, 2 370 літаків.

§         1-й Український фронт (командувач – генерал армії М.Ватутін, з 1 березня 1944 р. –маршал Радянського Союзу Г.Жуков) утримував великий плацдарм на правому березі Дніпрана захід від Києва.

§         2-й Український фронт (командувач – генерал армії І.Конєв) і 3-й Український фронт(командувач – генерал армії Р.Малиновський) займали великий плацдарм на правому березі Дніпра – від Черкас до Запоріжжя.

§         4-й Український фронт (командувач – генерал армії Ф.Толбухін) блокував Нікопольський плацдарм ворожої армії, частина сил фронту закріпилась на Лівобережжі вздовж нижньої течії Дніпра.

Радянським військам протистояла гітлерівська група армій «Південь» (командувач – генерал-фельдмаршал Е.Манштейн, з березня – генерал В.Модель), яка налічувала у своєму складі 1,8 млн. чоловік, 16 800 гармат і мінометів, 2 200 танків і штурмових гармат, 1 460 літаків.

План Ставки Верховного Головнокомандування був таким: потужними ударами на ряді напрямків розчленити сили фашистів і розгромити по частинах.

Командувач 1-го Українського фронта М.Ватутін приймає звіт одного з командирів (листопад 1943 р.)

Стратегічний наступ на Правобережній Україні розпочався із Житомирсько-Бердичівської операції, в ході якої війська 1-го Українського фронту завдали поразки групі армій «Південь» і створили можливість оточення ворожих військ на Корсунь-Шевченківському виступі.

Корсунь-Шевченківський виступ у планах обох сторін мав особливе значення. Радянське командування, щоб продовжити наступ в Україні, передбачало ліквідацію сил противника в цьому районі. В свою чергу, керівництво вермахту планувало з цього плацдарму завдати удару по київському угрупованню радянських військ.

Корсунь-Шевченківський виступ обороняли великі сили фашистів: 9 піхотних дивізій, танкова дивізіяСС «Вікінг» та ін. Тому успіх операції на цьому фланзі радянсько-німецького фронту мав вирішальне значення для успіху здійснення наступних операцій на Правобережній Україні.

24 січня 1944 р. війська 1-го і 2-го Українських фронтів перейшли в наступ на Корсунь-Шевченківському виступі. Початок Корсунь-Шевченківської операції був дуже важким, тому що німці проводили постійні контратаки. Але, незважаючи на опір ворога, війська обох Українських фронтів 28 січня з'єдналися в районі м. Звенигородки. У «котлі» опинились 10 гітлерівських дивізій, багато артилерійських, танкових і саперних частин, загалом майже 80 тис. солдат і офіцерів.

8 лютого німецькому командуванню було пред'явлено ультиматум, але ворог продовжував чинити опір. 10 лютого розпочалась операція по ліквідації Корсунь-Шевченківського угруповання фашистів.

Щоб врятувати війська, гітлерівське командування наказало оточеним битись до останнього набою. Водночас танкові частини Манштейна намагались розірвати кільце оточення. Гітлер особисто телеграфував командувачу оточеними частинами генералу Штеммерману, вимагаючи від нього вести бойові дії будь-якою ціною.

Щоб не допустити прориву оточення, радянське командування ввело в бій резерви. Протистояння було жорстоким і кровопролитним. Танкові частини вермахту, що поспішали на допомогу оточеним військам, були від них вже всього за 12 км. Але далі їм просунутись не вдалося. 17-18 лютого 1944 р. фашистські війська здійснили те одну відчайдушну спробу вирватись із «котла», однак вийти з оточення вдалося лише їх невеликій частині.

Розгром Корсунь-Шевченківського угруповання німецьких військ був завершений. Ворог втратив убитими 55 тис. солдатів і офіцерів, понад 18 тис. потрапили в полон. На полі бою загинув і генералШтеммерман. Радянські війська захопили велику кількість бойової техніки і озброєння. На честь «нового Сталінграда», як назвали Корсунь-Шевченківську операцію, Москва салютувала Українським фронтам 20 залпами з 224 гармат. Бойові частини, які відзначились в боях, одержали почесні назви «Корсунських» і«Звенигородських»

• Братолюбівка (Долинський район) - 10 березня 1944 р.
• Велика Виска - 10 березня 1944 р. (Радінформбюро повідомило про це 11 березня 1944 р.)
• Захарівка (Новоукраїнський район) - 13 березня 1944 р.
• Злинка - 13 березня 1944 р.
• Іванівка (Новоархангельський район) - 13 березня 1944 р.
• Кальниболота - 13 березня 1944 р.
• Комишувате - 13 березня 1944 р.
• Компаніївка - 13 березня 1944 р.
• Коробчине - 13 березня 1944 р.
• Мала Виска - 13 березня 1944 р.
• Надлак - 13 березня 1944 р.
• Новоархангельськ - 13 березня 1944 р. (Радінформбюро повідомило про це 14 березня 1944 р.)
• Новоєгорівка - 13 березня 1944 р.
• Новокиївка (Устинівський район) - 13 березня 1944 р.
• Петрівка (Новоукраїнський район) - 13 березня 1944 р.
• Плетений Ташлик - 13 березня 1944 р....

.